» » Олена Цикаленко:«"Маленький принц" по шість раз на рік читаю». Або розповідь про дівчину з Уманщини, що до національної збірної України пробилася.

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Олена Цикаленко:«"Маленький принц" по шість раз на рік читаю». Або розповідь про дівчину з Уманщини, що до національної збірної України пробилася.

Автор: Sobolenko від 13-09-2018, 22:28, подивилося: 297

0 Олена Цикаленко: «"Маленький принц" Екзюпері по шість раз на рік читаю»
Або розповідь про дівчину з Уманського району, що до національної збірної України шлях працею проклала.


Липень 2018.

Олена Цикаленко:«"Маленький принц" по шість раз на рік читаю». Або розповідь  про дівчину з Уманщини, що до національної збірної України пробилася.



1. Почнемо з стандартного питання, анкетного. Про дату і місце народження своє. Про батьків хто вони, яку роль відіграють в твоєму житті.
2. Як в твоєму житті появився футбол? Коли вперше грати почала і чому? Чи пам'ятаєш як вперше привезли на тренування в «Ятрані»?

Народилася 21 серпня 1996 року, в с.Затишок Уманського р-н. Мама Інна Петрівна працювала вчителем математики, тому з дитинства навчання це було святе. Батько Вадим Миколайович працював електриком і доглядав господарство. Більшість часу мати проводила на роботі, тому більше вихованням з дитинства займався батько а мати прививала любов до науки. Нажаль, батька мого уже немає з нами… Він помер 9 лютого. Саме перед моїм викликом до збірної України, чого він дуже хотів (можливо навіть більше за мене). Він у мене і війну пройшов на Сході, 11 місяців під Донецьком… Я завжди памятаю про батьків своїх.
Змалечку любила спорт, постійно дивилися всією сім"єю Олімпійські Ігри, з батьком футбол (тоді ще Чемпіонат України набагато красивіший був). Кожний ранок - мультики, і новини спорту))). Завжди у дворі бігала з хлопцями у футбол. Але також ще захоплювалася настільним тенісом (вдома з братом грали книжками з математики, бо вони зручні були, а потім від мами отримували на горіхи), волейболом та баскетболом. В шкільні роки не могла сказати що більше всього мені подобався футбол, тому що бігали у все, в залежності від пори року. Коли закінчила 9 клас, повстало питання - продовжувати навчання в школі чи їхати в коледж. Це питання вирішилося легко. Мама була за педагогічний коледж, а батько дізнався, що в Умані є професійна жіноча команда "Ятрань". Він тоді відразу зателефонува Пею Володимиру Микитовичу - чи можна приїхати на тренування, подивитися і спопробувати. Володимир Микитович дав згоду. І ми поїхали на перше тренування. Знайшли бутси 38-го розміру ( тоді, ще в мене був 36). Мені було важко на тренуванні. Але і з першого тренування відкрилося велике бажання займатися футболом. Дівчата, які ще тоді були, дуже майстерно виконували всі завдання. Вони цим втілювали натхнення, хотілося не відставати від них. Але ще було багато над чим працювати, щоб стати в один ряд з тими, хто відстоював ім'я команди.

3. Пам'ятаю як тебе батько вперше привів на тренування. Воно було на основному полі стадіону "Уманьферммаш". Вгадай - який талант на мою думку мені кинувся у вічі найбільше?
Не знаю. Михайлович, мені аж цікаво!

Є таке російське слово "обучаемость". Тобто людину можна навчити. Вона сприймає нове, вона його засвоює. Це про тебе на мою думку. Звісно потрібні бажання, кропітка праця, хист до предмету навчання. Це теж в тебе є ( без цього не було б результату). Але є люди, які і хочуть, і працюють, а навчити їх важко ...

4. Що мати привила тягу до науки, то не віднімеш на скільки знаю. Цікаво, що ти обрала для навчання в УДПУ не фізкультурний факультет, традиційний і звичний для спортсменів, а фізико-математичний. Як так сталося? Що вплинуло на такий вибір? Подобається навчання?
Навчанню уваги після футболу мало приділяла. Тому що, коли вступила в УДПУ, поїхала в Полтаву грати у футзал. Мама змирилася, тому що в неї навчання стояло на першому плані. На рахунок футболу вона була проти, але сама за цей час стала найпалкішою моєю вболівальницею. Навчання мені подобалось, але коли я була на ньому)))

5. Повернемося до футболу. Пам'ятаю, що відразу розглядали тебе в ролі воротаря. Коли ти вперше стала у ворота футбольні? Сама такий вибір зробила? Не жалкуєш?
На ворота якраз вперше стала на "Ферммаші", на першому тренуванні. На рахунок позиції, то батько мене бачив у ролі воротаря. Ще й казав – «це дуже важко але я знаю, що ти справишся». І завжди добавляв - "воротар то є пів команди", "це одна людина на полі, до якої всі повертаються спиною". Ттоді ці слова не лякали, а навпаки підсилювали бажання навчитися, освоїти це амплуа.

6. Так сталося, що ти потрапила в команду, коли вона залишила великий футбол і перейшла до міні. Пам'ятаєш коли дебютувала?
Чесно- не пам'я таю, але, по-моєму, це була гра з одеською командою.

7. Ти по суті дойшла до статусу першого воротаря команди саме в міні. Є самі пам'ятні матчі в міні за «Ятрань»?
Звичайно є такі. Виїзна гра з "Нафтохіміком" у півфіналі Кубка України, яка залишиться в пам'яті на все життя. Я завжди згадую цю гру - я тоді зрозуміла остаточно вираз "засудили", такого суддівста я до цих пір не бачила у футзалі. І друга гра, коли ми їх обіграли вдома - це був вихід у фінал кубка. Вдома та ж гра з Полтавою, коли ми зіграли з ними в нічию. До цього завжди то за десяток то до десятка м'ячів отримувал від них. А ще дуже пам'ятаю першу свою гру з дніпропетровською "Злагодою". І дві гри з луганською командою, які залишили неприємний осад в пам'яті.

Олена Цикаленко:«"Маленький принц" по шість раз на рік читаю». Або розповідь  про дівчину з Уманщини, що до національної збірної України пробилася.
"Ятрань" (Уманський район) після фіналу кубка України в Києві проти "Біличанки"

8. Згоден, яскраві матчі! Я б сказав - кожен з них по свому епічний, історичний! Доречі, як тобі та бійка вдома з Луганочкою?
Ото видовище було! Наш матч був після чоловічої гри і залишилося на трибунах досить багато вболівальників. Пам'ятаю, що Боярова почала, Музика продовжила, а закінчили команда на команду! Точніше, розпочала все, правда, та неврівноважена дівчина з Луганська, коли забила гол престижу з пенальті на останніх секундах і підбігла до нашої лави запасних та жестами показала свої сексуальні фантазії. А там була Боярова! Ото був сплеск адреналіну, ото шоу! Довго глядачі ще згадували!

9. Чого на твою думку не вистачало нашій команді, щоб таки вибороти медалі в міні?
Нам не вистачало міні-футбольного досвіду. Та і декількох гравців, тому що нас тоді було 7-8, деякі гравці грали практично без заміни, в міні-футболі це важко. І я тільки тоді починала свою кар'єру і збирала свій мішок пропущених.

Згоден. Все вірно.

10. 2013 року вирішили повернутися у великий футбол. В першій лізі впевнено зіграли. Памятаєш той сезон? По суті твій перший на великому полі. Швидко адаптувалася? Відчула різницю між міні та великим?

Тоді я добре відчула різницю між міні та великим футболом. Та й міні більше до душі тоді припав ( і до цих пір). Сезон впевнено провели. Для мене адаптація була важкою. І навіть після закінчення першої ліги по собі відчувала, що не звикла до великих воріт.

11. Як сприйняла те, що в команді появився ще один голкіпер, Анна Затушевська, і ти по суті наступний сезон провела в ролі резервного голкіпера і не так багато мала ігрового часу? Це про сезон вже у вищій лізі.
Я могла багато чого в неї навчитися, я розуміла тоді що не дотягую до рівня і потрібно лише працювати. Пам'ятаю були деякі ігри, коли вона не хотіла грати, кричала Микитичу «замініть мене!», а я боялася виходити. Для мене вона поставила планку, якої потрібно досягти, щоб впевнено себе відчувати на полі.

12. Коли сама стала стабільно першим номером, відчула різницю між першою та вищою лігою? Які ігри найпамятніші?
Скоріше всього це був не перший номер, а єдиний😄😄😄 Після Затушевської була ще Анастасія Клімова, яка відіграла пів сезону... Крім мене воротарів в команді більше з'являлося😂 Звичайно, відчула різницю, тому що в першій лізі ми програли лише одну гру у фіналі. А у Вищій Лізі було набагато важче і відпоавідальність інша. Дивакувата гра була з "Легендою", коли на поле нас вийшло 10, далі ще Боярова отримала червону карточку, а потім на 60 хв мені зломали палець, і суддя наказава виходьте з поля і закінчим гру. Але якось дограли при рахунку 6-0. Потім тих же дві нічії з «Легендою» пам'ятаю, і остання перемога.

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ ЗАВТРА..

Олена Цикаленко:«"Маленький принц" по шість раз на рік читаю». Або розповідь  про дівчину з Уманщини, що до національної збірної України пробилася.

Категорія: Життя краю

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.