» » Уманчанина боявся... сенат США

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Уманчанина боявся... сенат США

Автор: Sobolenko від 17-01-2011, 19:31, подивилося: 1239

0 У 30–50-і роки бурхливого ХХ століття уманчанин Марк Зборовський був тим, кого цінувало все керівництво НКВС СРСР, тим, ким найбільше цікавилися агенти ФБР і європейських розвідок, і тим, заради виведення якого на чисту воду скликали засідання Комісії Сенату США з питань національної безпеки. Яким же він був – наш земляк, якого вважали опорою радянського режиму Сталін, Єжов і Берія?

У Польщі – тюрма, у Франції – освіта, з Москви – зарплата…

Марк з'явився на світ 1908 року в Умані у заможній родині. Батьки його нічого доброго від більшовицького післяреволюційного режиму не очікували, тому вже 1920-го, коли Маркові було всього 12 років, емігрували до Польщі, яка вийшла з-під крила російської опіки. Як не дивно, сам Марк, на відміну від батьків, симпатизував марксистським ідеям і вже студентом увійшов до підпільної організації, очолюваної польськими комуністами. За це вперше мав неприємне спілкування зі спецслужбами – польською дефензивою. За антиурядову діяльність та організацію страйку потрапив за ґрати і провів у тюрмі рік, після чого емігрував до Франції. Там закінчив факультет етнології престижного університету Сорбонни і розпочав наукову діяльність. Влітку 1933-го його завербував агент НКВС Адлер (псевдоніми – Юнкер і Б-138). Новоспеченому радянському агентові Маркові Зборовському дали два "квіткові" псевдоніми – у шифровках з Центру Москва віднині називала його Тюльпаном або Маком. Квіточки були на старті шпигунської кар'єри, поки навчався специфіки роботи у досвідчених резидентів. Перші ягідки почалися 1934-го, коли отримав конкретне завдання – стати членом емігрантського троцькістського руху і вийти на одного з найбільш забезпеченого прикриттям учасника антисталінської організації – Льва Сєдова, сина самого Льва Троцького… Дивна річ: підозріливий і обережний Сєдов, який чудово знав, що на нього полюють радянські спецслужби, повністю довірився "розчарованому у Сталіні" Зборовському – чудовому психологові, який умів знаходити "ключик" до людини.

Постачальник кремлівського двору "вождя"

Перша можливість відзначитися у Тюльпана з'явилася вже через два роки його "троцькістської діяльності". Він дізнався, що Троцький розділив свій архів документів на три частини, основну з яких передав через Сєдова на зберігання до філіалу голландського Інституту соціальної історії в Парижі. Ця безцінна секретна інформація була передана Марком Зборовським до Москви, і спеціально надіслана НКВС спецгрупа вже через декілька днів скоїла нічний наліт на інститут і викрала абсолютно всі документи Троцького – до останнього папірця. Майже 80-кілограмовий архів свого затятого ворога Троцького невдовзі читав сам Сталін…

Лев Сєдов писав батькові, що відчуває: у його оточенні з'явився "чужий". Але з підозрою ставлячись до вірних троцькістів, як і раніше, безмежно вірив уманчанину. Йому навіть довіряють високий пост куратора російської секції Четвертого інтернаціоналу – тут Марка знають під псевдонімом Етьєн. Більше того: коли Лев Сєдов їде з Парижа у коротку відпустку, він повідомляє Троцькому в Мексику – мовляв, тату, не хвилюйся, за моєї відсутності у Парижі все буде під контролем Етьєна… Етьєн-Тюльпан отримав доступ абсолютно до всієї інформації, включно з адресами всієї мережі троцькістського підпілля. Ці адреси були записані у таємному блокноті Сєдова, отримати доступ до якого радянська розвідка досі тільки мріяла…

Пізніше завдяки тому ж Тюльпанові першим читачем перефотографованого рукопису книги Троцького "Зраджена революція" про тиранію Сталіна став… сам Сталін – у той час, коли книга ще навіть не була надрукована.

1938 року Сєдов накликав на себе персональну лють Сталіна – "вождеві всіх народів" передали донесення Тюльпана, у якому той повідомляв: "Синок" заявляє, що сталінські репресії і розгул авторитаризму може зупинити тільки ліквідація вождя більшовиків. Розлючений "вождь" наказав привезти зухвальця живцем до Кремля. Для цього агенти НКВС готують два варіанти викрадення ворога Москви зі столиці Франції: або морем – для цього купили шхуну, або повітрям – для цього придбали літак і заготували легенду "туристичного рейсу". Та підготовку викрадення фактично саботує агент Тюльпан. Зате коли взимку того ж 1938-го року Лев Сєдов потрапляє до приватної російської клініки в Парижі, він "випадково" помирає після банальної операції з видалення апендикса. Втім, і причетність НКВС до смерті сталінського ворога досі не доведена документально…

По волю – до Америки, але в Америці – у неволю…

Після смерті Сєдова і невдалої спроби проникнути в оточення його батька, Льва Троцького, Марк Зборовський ще певний час працює на НКВС і навіть є видавцем і редактором "Бюлетня опозиції". З початком Другої світової війни він емігрує до США, сподіваючись загубитися для спецслужб СРСР, який воює, і розчинитися серед десятків мільйонів звичайних людей. Певний час це йому успішно вдається – Зборовський займається улюбленою антропологією, яку вивчав у Сорбонні, трудиться в університетах США і навіть на високій посаді в урядовому Департаменті здоров'я, отримує солідні гроші федеральних інституцій і громадських організацій… Та одного чудового дня 1943 року до нього підійшов джентльмен з рязанською фізіономією і, припіднявши капелюха, єхидно мовив російською: "Пришло время поработать на Родину, товарищ Тюльпан!" Довелося зайнятися старою справою: налагодив зв'язки з троцькістами Америки, зокрема з колишнім персональним секретарем Троцького і секретарем Четвертого інтернаціоналу з міжнародних зв'язків. До Москви знову пішли донесення Тюльпана, який діяв на території держави-союзника по антигітлерівській коаліції. Сталін, як і раніше, ненавидів марксистів Троцького більше, аніж нацистів Гітлера…

Агента Москви вивели на чисту воду вже тоді, коли Сталіна не було на світі – Тюльпана здав перебіжчик-розвідник Олексій Орлов. Першу неприємну бесіду з ФБР Зборовський мав уже 1954 року. Цікава деталь: так випадково збіглося, що двома роками раніше у Франції вийшов знаменитий на весь світ фільм "Фанфан-тюльпан" – про молодика, якого авантюрність характеру змусила стати солдатом, а агент Тюльпан в молодості був розвідником на території тієї ж Франції… На "бесідах" у ФБР він доводив, що з радянською розвідкою порвав ще 1938-го і є "лояльним громадянином США". Справою Зборовського зайнялася юридична підкомісія сенату – спочатку на закритій сесії, а після публікації в журналі "Нью лідер" із заголовком "Марк Зборовський – радянський агент" слухання продовжили у відкритому режимі на засіданні Комісії Сенату з питань нацбезпеки. На слуханнях із показів свідків стало відомо, що ще й 1946 року агент Тюльпан відзначився тим, що передав спецслужбам СРСР інформацію про те, що працівник радянської торгової місії у США на прізвище Кравченко хоче назавжди залишитися у "гнилому буржуазному світі", і передав до Москви фотокопію рукопису книги цього "неповерненця"… До речі, як тяжко не довелося Зборовському під час слухань, він так і не "здав" Кіма Фелбі, з яким певний час співпрацював – подвійного агента радянської розвідки і британської МІ-6, це дало Фелбі змогу пізніше спокійно виїхати до СРСР і дожити там віку. За те, що під присягою говорив неправду сенаторам, Зборовського 1958 року засудили до п'яти років тюремного ув'язнення. Вже з тюрми він подав апеляцію, отримав зменшення терміну ув'язнення, а зрештою ще й був достроково звільнений – американська феміда, на відміну від радянської, не була особливо ненависницькою до "інакомислячих"…

Після звільнення доля професора антропології склалася непогано – він працював у лікарні "Маунт-Сіон" у Сан-Франциско в сонячній Каліфорнії. Розвалу держави, на ідеологічну машину якої працював, Марк Зборовський не побачив – він помер за рік до того, як його рідна Умань на Черкащині стала містом незалежної України, що постала на руїнах радянської імперії…
Підготував: Олександр БРАВАДА
Джерело: "Прес-Центр"

Категорія: Життя краю

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.