» » » Володимир ОСАДЧИЙ: «Любов до спорту має бути в крові, а в раптовість її виникнення — не вірю»

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Володимир ОСАДЧИЙ: «Любов до спорту має бути в крові, а в раптовість її виникнення — не вірю»

Автор: Sobolenko від 13-03-2015, 19:43, подивилося: 1960

3 Один із головних меценатів футболу в Уманському районі розповів про створення та розвиток кількох ФК, а також поділився планами щодо реконструкції та побудови футбольних стадіонів і спортивних майданчиків

Володимир ОСАДЧИЙ: «Любов до спорту має бути в крові, а в раптовість її виникнення — не вірю»

В Уманському районі місцеві бізнесмени активно вкладають кошти в розбудову вітчизняного спорту. Зокрема Володимир Осадчий, голова ФГ «Агрофірма «Базис»», спонсорує чоловічий та жіночий футбол, а також утримує волейбольну команду. Крім того, Володимир Олексійович не тільки створив клуби й підтримує їх, але й розбудовує інфраструктуру регіону: реконструює стадіони, будує спортивні майданчики та арени для міні-футболу. В ексклюзивному інтерв’ю Володимир Осадчий розповів «УФ», чому вирішив розвивати спорт в регіоні та що для цього потрібно.
Про любов до футболу

— Володимире Олексійовичу, вас знають насамперед як успішного бізнесмена, який заробив свої статки в аграрній галузі. Утім, сфера вашого впливу вийшла далеко за межі фермерства, й тепер ви один з головних меценатів спорту в Уманському регіоні. Звідки у вас виникло бажання займатися розвитком масових видів спорту, зокрема футболу та волейболу?

— Знаєте, спорт потрібно любити, це природне явище. Якщо, скажімо, людина просто вирішила пропіаритися й раптово придбала собі клуб, то нічого хорошого з цього не вийде. Любов до спорту має бути в крові, а в раптовість її виникнення — не вірю. Загалом, футболом займаюся вже більше 30 років, однак раніше, ще за радянських часів, перший секретар райкому лаявся, якщо голова колгоспу бігав по стадіону. А вже після перебудови прийшла нова епоха, й всіх губернаторів записували почесними президентами федерацій, клубів тощо. Відповідно, це й відкрило двері, щоби щільно займатися просуванням футболу та волейболу в регіоні. До 45 бігав сам, поки дружина не сказала, що у мене вже велике черево й потрібно закінчувати. Та я й сам це відчував, адже хлопці молодші, швидші, енергійніші, на роки не зважають. Грали краще, перегравали мене, відтак змагатися з ними мені було не до снаги. Зараз, коли випадає нагода, бігаю за ветеранів. А в основному повністю перейшов на функціонерську діяльність.

— Будівництво та реконструкція футбольних полів та спортивних майданчиків у селах Городецьке та Кочубіївці — це частина плану розвитку спорту в Уманському районі?

— Можна й так сказати. У мене є велике бажання розвивати спорт у регіоні, щоби діти мали, де займатися тим же футболом чи волейболом, а не сиділи на вулиці. Певна річ, для цього потрібна інфраструктура, щоби були майданчики, нормальні футбольні поля. Наприклад, у Кочубіївці будувати стадіон почали давно, й, у принципі, нормально зробили, однак ще не довели до кінця. Щоправда, хотілося там покласти поле зі штучним покриттям, але, на жаль, забракло коштів. Потім переключилися на стадіон у Городецькому, який не відповідав стандартам. Поле було розмірами 45х80, тож ми його розширили, зробили 100х60. Також підвели до нього усі необхідні комунікації — світло, опалення, зробили капітальний ремонт роздягалень. Тепер на цій арені можна приймати змагання найвищого рівня. Крім цього, біля стадіону в Городецькому за рік-два збираємося побудувати міні-поле зі штучним покриттям. Раніше обласна рада виділяла кошти на побудову майданчиків подібного типу, але з нинішньою ситуацією в державі та економічною скрутою, першою сферою, де почали скорочувати соціальні програми, став спорт. Відтак мільйон двісті тисяч фактично були заблоковані. Тепер залишається лише розраховувати на власні сили. Також у Кочубіївці ми звели критий манеж для міні-футболу, розмірами 9х18. Фактично, було побудовано не критий манеж, а спортивну залу, де займається волейбольна команда, а взимку футбольна, і проводяться різноманітні змагання.

— Володимире Олексійовичу, щодо питань інфраструктури все більш-менш зрозуміло. Розкажіть тепер про спортивні звитяги ваших команд. Це правда, що ви утримуєте зразу два футбольні, два жіночі та волейбольні колективи?

— Так, це правда. ФК «Базис-Кочубіївка» з минулого сезону виступає на обласній першості, а ФК «Базис-Городецьке» грає в районному чемпіонаті. Також ще є два жіночих колективи, один з яких — «Ятрань-Базис» — бере участь у розіграші вищого дивізіону чемпіонату України серед професіоналів.
Про здобуті результати

— Досягненнями своїх команд задоволені?

— Загалом, так. Позаминулого року хлопці вибороли кубок району й вирішили, що потрібно підвищуватися в класі. Відтак минулий сезон ФК «Базис-Кочубіївка» відіграв у чемпіонаті області, й серед 12 команд посів шосту сходинку. Можу сказати, що для дебютного сезону результат нормальний. Можливо, якби хлопці не мандражували, то могли би зачепитися й за четверте місце. Недавно дуже порадували наші дівчата, котрі на зимовій першості посіли другу сходинку. Для нашої команди це неабиякий успіх. Ще в минулому сезоні ФК «Базис-Городецьке» виграв чемпіонат і кубок Уманського району.

— Вам хтось допомагає фінансувати футбольні клуби? Чи економічна підтримка спорту в Уманському регіоні лежить винятково на ваших плечах?

— Чоловічі клуби утримую самостійно, а ось щодо дівчат, то, з урахуванням непростого економічного становища, залучився підтримкою деяких своїх колег. Відверто кажучи, на сьогоднішній день дуже складно самому тягнути всі команди, тому, звісно, допомога необхідна. Також відзначу, що наш приклад у розбудові спортивної інфраструктури пішов на користь і іншим регіонам, які також взялися за обладнання футбольного господарства. Так, у Паланці зробили хороше поле, тепер ще два засіяли якісною травою. Приємно, що наша робота стала прикладом для інших.
Про жіночий футбол

— Розкажіть детальніше про жіночий футбол. Звідкіля ви набираєте дівчат для своєї команди?

— Як правило, за нас грають студентки, що навчаються в Уманському педагогічному університеті. Плюс активно інтегруємо до команди молодих дівчат. Крім того, є в нас тренери, котрі займаються вихованням зовсім юних футболісток, яким по десять-дванадцять років. Зрештою, нам потрібно десь брати гравців, відтак створили дитячо-юнацьку школу й займаємося вихованням власних кадрів. Через проблеми в «Донеччанці» дехто з футболісток донецького клубу приєднався до нас. Узагалі, так би мовити, комплектацією складу займається головний тренер «Ятрань-Базису» — Володимир Пею. Володимир Микитович агітує дівчат займатися футболом, пропагує цей вид спорту серед слабкої статі. Дуже приємно, що його старання не проходять марно, й цьогоріч «Ятрань-Базис» на зимовій першості здобув срібні нагороди. Приховувати не стану, якоюсь мірою нам пощастило, що в півфіналі зустрілися з «Житлобудом-2», який після гри з «Легендою» був надто виснажений. Минулого розіграшу на неофіційному чемпіонаті України ми посіли четверте місце, тож на нинішній першості зробили якісний крок уперед. Й успіхи наших дівчат значно піднімають інтерес серед молоді до жіночого футболу. Повірте, наразі дуже багато дітлахів записуються до футбольної секції, і це приємно.
Про плани на майбутнє

— Володимире Олексійовичу, ваші колективи переважно виступають на аматорському рівні. Чи не було бажання піти далі й заявити, скажімо, ФК «Базис-Кочубіївку» до другої ліги?

— Ні, наразі таких цілей в нас немає. Те, чим ми тут займаємося, потрібно розглядати під ширшим кутом. Для нас головне — масовість, щоби молодь не ходила по різних розважальних закладах, а проводила час у спортзалі. Урешті-решт, наш бізнес розрахований винятково на сільське господарство, а коли вдається заробити якусь копійку, то відразу виділяємо кошти на спорт. Відчуваю, цього року нас (фермерів) так «присадять», що й дихати буде важко. Та, попри все, я знаходжу ресурси для мотивації футболістів. Хочу, щоби нинішнього сезону в чемпіонаті області «Базис-Кочубіївка» увійшла до четвірки кращих. Безперечно, для боротьби за високі місця потрібна й відповідна матеріальна база, яка, скажімо, є в наших конкурентів. Все ж таки наші можливості на сьогодні не дозволяють займатися професійним футболом, тому розвиваємо аматорський.

— Не люблю заглядати до чужої кишені, однак скільки потрібно коштів, щоби утримувати стільки команд?

— Знаєте, рік на рік не приходиться. Десь ми витрачаємо більше грошей, десь менше. Наприклад, минулого року ми три з половиною мільйони витратили на будівництво спортзалу й десь приблизно півмільйона на утримання команд. І це ще по-мінімальному. Хотілося б витрачати більше, але банально бракує коштів.

— Які у вас плани на майбутнє? Що ще ви хотіли би покращити у своєму районі?

— Насамперед хочеться зробити міні-поле та спортзал в Городецькому та довести до ладу поле в Кочубіївці. Якщо буде скорочення спортивної школи, займемося створенням спортінтернату. Поки що «Колос» нам допомагає, тож по одному тренерові на кожну дитячу групу поки що маємо.

Роман КИРІЄНКО. "Український футбол"


Володимир ОСАДЧИЙ: «Любов до спорту має бути в крові, а в раптовість її виникнення — не вірю»

Категорія: Чемпіонат району / Кубок району / Чемпіонат області / Кубок області / Чемпіонат України

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
<
  • Публикацій: 0
  • Коментарів: 3
  • ICQ: {icq}
16 березня 2015 08:39

steprider

  • Група: Посетители
  • Реєстрація: 14.06.2013
 
Дійсно, такій людині як Володимир Олексійович треба аплодувати!!! Головне те що він дбає про молодь, як на мене це добра справа! Теж саме можна сказати про керівництво "Тепличного Комбінату", там теж все будується на такик принципах, дбати про молодь- молодці! Адже молодь- це наше майбутьне! На жать таких теплих слів не можна сказати про керівництво "Уманьсільмашу"!!! На заводі навряд чи думають про молодь! Як стало відомо їх керманич Ліпкан А.В., відмовився від районної команди на 2015р. Облана команда хоч і буде, але вона на 80% сладається із чужих гравців, до речі в команді не має жодного працівника заводу! Звичайно це прикро. Здається керіництву заводу потрібно задуматись, чи в тому напрямку вони йдуть!?!?!?

<
  • Публикацій: 3122
  • Коментарів: 1344
  • ICQ: {icq}
19 березня 2015 10:49

Sobolenko

  • Група: Адміністратори
  • Реєстрація: 17.01.2011
 
Маю додати від себе коментар. Мене й так багато в чому звинувачують. В принципі мене це наразі не сильно переймає. Переймало б , якби ніхто не звинувачував чи не обгажував би))))

Попередній коментар не видаляю, оскільки це особиста думка людини і вона не несе персональних образ. якби видали в би, посипалось - "підігрує "Уманьферммашу", Ліпкану " і т.п. Якщо не видалю - "Він обгажує "Уманьферммаш", Ліпкана" і т.д. Тобто всеодно винним буду я)))

Тому по суті.
1. ФК "Уманьферммаш" і стадіон утримує підприємство "Уманьферммаш" (керівник А.В.Ліпкан). Я думаю, що всі чудово усвідомлюють - коли завод "Уманьферммаш" (А.В.Ліпкан) припинять це робити, то міської команди не буде. Хтось хоче посперечатися? Ну то приведіть конкретні агрументи! А покищо саме так воно і є. І команда мала (і може мати - це не моя парафія) певні заслуги. І радувала уманських уболівальників (можна подумати в тому ж 2011-му було на кого піти подивитися - забули?)

2. Раз команда утримається кимось, то не забуваємо афоризми "Хазяин - барин", "кто платит - то заказывает музыку" й т.п. керівництво в праві визначатися із цілями й шляхами їх досягнення. Я чи ви можите з чиомось не погоджуватися (мені теж, як уболівальнику), але має сприймати по факту. Буду я вкладати кошти і утримувати клуб - буду я приймати кадрові та інші рішення. Разом з тим, оскільки теоретично футбольна команда грає для глядачів, то її кіревництво має бути готовим до висловлення цих людей щодо роботи цього клубу. У футболі багато різних думок і оцінок подій. На те він і футбол)))

3. Щодо райнної команди. Це внутрішня справа підприємства. Але все ж погоджуся, що витрати на цю команду в порівнянні з тою ж обласною командою незрівнянно менші. І це дійсно заводська команда. Тому досить неоднозначне рішення.

4. Щодо працівників заводу в складі обласної команди. Та забудьте ви часи "заводських" команд! Це якийсь анохронізм! Можна подумати, що якби в команді грали токарі із заводу, то був переповнений стадіон і всі милувалися мовчки поразкам "Зорі", "Шполі", "Каневу" і т.д. Короко - людина рідко коли робить гарно багато справ. Ви зрозуміли до чого це.

<
  • Публикацій: 0
  • Коментарів: 194
  • ICQ: {icq}
24 березня 2015 18:29

vatref

  • Група: Посетители
  • Реєстрація: 29.01.2011
 
Ігор, якщо не заперечуєшь, я трішечки додам до твого коментарю. Да, раніше "при совку" були заводські команди, навіть були на великих підприємствах цехові футбольні, та інші команди. Але де вони грали? Цехові команди грали на першість заводу, а заводські команди грали на першість міста. А на першість району, чи області то грали команди в складі яких якщо були гравці з цього заводу 20-30%, то це ще було добре.Ну на першість району може був більший відсоток "своїх" гравців. Ну а на першість України серед колективів фізкультури, то вже робили збірні команди, тому, що кожного цікавило не приймати участь, а яке місце займе команда, то в таких командах заводських гравців були одиниці, а може й зовсім не було. Так, що той дописувач, мабудь не памятає ті часи, а можливо його тоді ще й не було на цьому світі.

Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.