» » » Роздуми про те, що вже відбулося, і про майбутнє...

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Роздуми про те, що вже відбулося, і про майбутнє...

Автор: Sobolenko від 26-02-2018, 22:17, подивилося: 1605

0 Нещодавно завершився другий сезон соккербіз-ліги. Ви мали можливість побачити все вживу або в детальних відео звітах. Заключні ігрові дні в звітах відобразив молодий автор. Повторюватися не буду, але кількома думками поділитися хотілось би.

Справа в тому, що стан справ, який складається що в Україні, що в нашому футболі загалом і в регіональному зокрема, може призвести до досить кардинальних змін у нашій футбольній реальності. Ні, звичайно, можна, мов мала дитина заплющувати очі і робити вигляд, що нічого не бачимо. Дехто так і робить успішно. Але не про них і не до них мова…
Почнемо з того, що в нашій країні відбувається адміністративна реформа і просувається вона в різних місцях з різною швидкістю але невпинно. Он і в нас є вже ОТГ – об’єднана територіальна громада. В неї за власним бажанням об’єднуються громади населених пунктів. Причому без прив’язки до приналежності до того чи іншого району. Он і до Паланківської ОТГ бажає приєднатися село Синиця, що за старим адміністративним устроєм відносилося до Христинівського району. Тобто межі районів цілком можуть бути розмиті в старому їх розумінні. А відтак і прив’язка поділу в футболі до адміністративного поділу не може не зазнати змін. От беремо до прикладу ту ж таки Федерацію футболу Уманського району – то входитиме до її складу село Синиця (звісно при наявності там футбольного осередку)? Чи до Христинівської ? В Уманському районному футболі до цього і так еволюційним шляхом підходили. Та ж таки команда з Маньківського району вже виступала в чемпіонаті Уманського району з футболу. Тому тут було б бажання і проблеми великої не буде.

Проблема більше в іншому. Стара футбольна системи в Україні не може працювати по новому. Вона завжди була тісно зав’язана на політиці. І нині точно так само як десяток років тому. У нас обов’язково головою обласною федерації має бути керівник області або депутат Верховної Ради. Обов’язково від керуючої-пануючої на відповідний момент партії. Щоб це сталося «законно» перед черговою «конференцією» тиск чиниться на низові організації. Відповідно там, на тому рівні, теж має бути все «причесано». Там частіше керівників не міняють як зверху – там, внизу, діячі здебільшого одні і ті самі, просто «будьонівки» своєчасно міняють і тримають ніс по політичному вітру. З року в рік. Десятками років вже. СИСТЕМА! Причому в цій системі часто-густо на самому низу і про сам футбол забувають. І він там ледве жевріє. Нікому до нього толком і діла немає. Я вам без часу на роздуми наведу приклади районних федерацій, що існують на папері, але навіть першості свого району чи міста не спроможні провести. А тепер що ми маємо в підсумку? А старе як світ – «дело спасення утопаючих – дело рук самих утопаючих». І спародично починають виникати то тут то там «ліги», які знаходяться ПОЗА СИСТЕМОЮ і їм наплювати на всі ті «офіційні» федерації. Медалей і орденів людям не треба, вони просто хочуть грати в футбол і не чекають милості від панів політиків і їх футбольних сателітів. Прикладом цього в нашому регіоні стала соккербіз-ліга. Вона організована не під лекала спотвореної офіційної української футбольної дійсності. Люди, що її організували, не строчать звіти в комітети чи федерації «на горі». Люди ці не живуть від подачок за лояльність від тих же «на горі». Люди ці просто незалежні від тих футбольних і спортивних «верхів». І тому можуть приймати незалежні рішення, які вважають за потрібне. Рішення скеровані лише здоровим глуздом і реальними потребами бажаючих грати в футбол чи футзал. І що ж ми побачили у нас в Умані?

Турнір з футзалу під назвою соккербіз-ліга пройшов в нас вдруге. До цього було ще дві зими, коли проведені були чемпіонати Уманського району. Вже тоді набували досвіду в організації змагань. На мою думку вже перший сезон соккербіз ліги можна було вважати досить успішним. А друга спроба пройшла ще впевненіше. Інколи складалося враження, що турніру вже багато років і всі до нього звикли. Важливими факторами, які сприяли успішності турніру, стали кілька.

- Турнір проводився не для «галочки». І це відчувалося. Якогось пафосу чи офіціозу не було геть. А була розумна доцільність і раціональність. Ніхто не кланявся якомусь черговому політику за його якусь реальну чи імовірну допомогу-«сприяння». Зате всі були у рівних правах. Як казали колись в Одесі: «Моня гордий – гуляє за свої!».
Роздуми про те, що вже відбулося, і про майбутнє...
Олег Андрощук

- Оргкомітет приймав рішення керуючись своїми міркуваннями. Я особисто переконався, що демократичність у деяких питаннях нашими людьми сприймається як слабовольність і знаходиться багато бажаючих «піддавити», «протиснути» свої інтереси шляхом внесення тих чи інших норм у Регламент. Тут було просто – розданий Регламент і на тому все, не подобаєшся – не граєш.

Роздуми про те, що вже відбулося, і про майбутнє...


- Оргкомітет зробив висновки по результатам минулого турніру (першого) і одна з команд, яка на думку Оргкомітету завдала шкоди проведенню тих змагань, була відсторонена від участі у новому турнірі. Це стало сигналом для всіх інших. Не було ніяких тяганин із вивченням Конституцій чи т.п. Оргкомітет таке рішення прийняв і на тому все. Як написав вище – у нас часто плутають законність чи демократичність із можливістю відстояти свої інтереси навіть коли самі свідомо йдуть на ті чи інші порушення. Наглості меж не має.

- Був організований достойний інформаційний супровід. Це те чого не розуміють старі (чи давні) працівники офіційних федерацій і комітетів. Раз турнір робиться для людей, то насамперед люди мають відповідну інформацію а не якісь пани начальники, яким строчаться звіти. Тут були доступні всім календарі і результати ігор шляхом мережі Інтернет. Плюс абсолютна більшість ігор була відзнята і в змонтованому вигляді подана для перегляду. У вільному доступі. Те чого немає в тих таки «офіційних» діячів.
Роздуми про те, що вже відбулося, і про майбутнє...
Олександр Клімов

- Було налагоджено організацію проведення самих ігор. Попри велику інтенсивність (ігри слідували одна а одною) був порядок і з роздягальнями, і з не допуском сторонніх в ігрову зону.

Роздуми про те, що вже відбулося, і про майбутнє...
Сергій Карасевич та Максим Вакарчук під час роботи

- Було вдосконалено арбітраж. Тепер працювало чітко не два арбітри а і був постійно третій арбітр, що вів хронометраж і інформував всіх через табло. Доречі, наявність табло теж було дуже позитивним моментом – глядачі могли відчувати нерв гри, маючи постійно інформацію про час, про фоли, про рахунок. Що стосується якості самого арбітражу. Так, могли бути і напевне були якісь помилкові рішення. Особливо це могло мати місце в іграх з підвищеною інтенсивністю. Але на мою думку помилки по суті не вплинули на результат матчів і підсумковий розподіл місць у турнірі.

Роздуми про те, що вже відбулося, і про майбутнє...
Табло (свого часу УДПУ від УТК)

Наостанок. Всіх перерахованих факторів, що призвели до якісного проведення турніру з міні-футболу в УДПУ, не очікую наступного року в організації внутрішніх змагань в Уманському районі. В самому місті Умань, вже очевидно, знайшли собі варіант «без заморочок» у вигляді такого собі різновиду гри 8 на 8. Для справжнього футболу залишався чемпіонат і кубок Уманського району. Який привчив всіх за останні 7 років до багато чого. До багато чого хорошого. І якось перестало всіх цікавити «а як воно працює?» (ну крім випадків, коли вкотре виникало бажання протиснути свої особисті питання). Дехто собі наївно виношує плани амбітні для своїх команд на рік прийдешній. А не заморочується простим питанням – а де грати будете? Знаю, що остаточно прощається з ФФУР Андрощук О.І., який торік самотужки ще довів все до фінішу. Знаю, що «реформи» відбуваються в офіційному спорті Уманського району. Представники самих команд так звикли, що « і так все буде пучком», що проігнорували зібрання на початку минулого сезону і позачергову виборну Конференцію ФФУР на початку літа (навіть кворум не зібрався). Панове, де грати збираєтесь? Хто вам то все організує? Ну сидіть, чекайте…

Категорія: Новини / Чемпіонат району

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.