» » » Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Перехід у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". Про Британію.

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Перехід у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". Про Британію.

Автор: Sobolenko від 22-03-2020, 17:25, подивилося: 860

0 Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Як переходив у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". про Британію...


Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Перехід у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". Про Британію.





1. Женя, ти припинив свої виступи в обласних змаганнях. Ти відійшов від футболу взагалі?

Нажаль, так. Завадила продовжити грати стара травма. Але любов до футболу бере своє і зараз виступаю (І.С. – інтерв’ю почав брати ще в 2019-му) в чемпіонаті Уманського району за команду «Ятрань-80ті», із своїм першим тренером Устенком Віктором Петровичем та хлопцями, на перемогах яких я виріс. Дякую їм, що прийняли мене в команду і діють змогу відчувати весь адреналін футболу.

2. Ти відразу дав відповідь і про причину відходу з обласного футболу - травма. Можеш деталізувати? Знаю, що вона тобі дошкуляла тривалий час...

Перший раз травма спини дала про себе знати в команді «Уманьферммаш», на виграному фіналі кубку Черкаської області (І.С. – 2011 рік), коли я опинився у числі 18-ти заявлених гравців. Довелося пропустити. Другий раз напередодні першого матчу ФК «УТК» у вищій лізі чемпіонату Черкаської області (І.С. – 2013 рік). Та потім постійно раз в рік. Дякую лікарям, вони допомагали мені її лікувати. Але коли все частіше спина мене турбувала, довелося відмовитись від аматорського рівня. Цей період був в мене найважчий в плані психології.


Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Перехід у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". Про Британію.


3. Важко далося рішення залишити серйозно займатися футболом? Що або хто допомогли подолати цей важкий період?

Я б сказав - дуже важко. Для футболістів це частина життя. Але, дякуючи неймовірній підтримці дружини з сином та всієї моєї сім'ї, а також всієї футбольної родини під назвою «УТК», з моїх уст не сходила посмішка, не зникала віра, що все буде добре. Після цього я ще більше став підтримувати молодих гравців на їх футбольному шляху.

4. Не сумніваюся, що ти гідно з усіх важких періодів виходив! Давай тоді про тебе і про твій футбольний шлях детальніше... Коли і де народився? Хто батьки?

Народився в Умані, 26 лютого 1985 року. Корінний уманчанин, українець. Хоча по моїй зовнішності так і не скажеш, що я українець)))). В простій сім'ї, де батько, Прудиус Олександр Іванович, працював на заводі. Доречі, саме з батьком ми виходили на стадіон «Сокіл» і ганяли м'яча. це були мої найперші кроки у футболі. Після він не пропустив жодного матчу за моєї участі. Мама, ще зовсім тоді юна, 18 років, Прудиус Мая Вікторівна, яка освоювали, тоді ще ази торговельної справи. Вона завжди мене підтримувала у футболі, була теж на декількох матчах. Але коли йшла атака на наші ворота, то дуже хвилювалася. Тоді і почала вболівала за мене вдома, я її розумію. Батьки завжди мене підтримують у всьому, за що їм велика вдячність.

5. Батько тебе привів в секцію футбольну?

До футболу, яким я почав займатися в 1995 році, було і карате, і дзюдо, і баскетбол, різні види секцій та кружків. Батьки не нав'язували своєї думки. Доречі, паралельно всім цим секціям я в дворі і на стадіоні грав у футбол. Поки батько і мої друзі не підказали мені записатися на футбол, що я і зробив влітку 1995 року. І відтоді став займатися улюбленою справою, яку я любив і буду любити завжди.

6. Хто став першим тренером і куди саме ти записався?

Перший тренер - Устенко Віктор Петрович, перший тренер воротарів - Бугайов Вадим. Футбольний шлях розпочав з команди ДЮСШ-Юність, юнаки1985 року народження. У воротах почав грати завдяки випадку.

7. Що саме за випадок привів у "рамку"?

Коли я ходив грати у футбол на стадіон «Сокіл», завжди грав з дорослими і при тому в нападі. В мене навіть був "нікнейм" Тетрадзе. В дворі теж грав у полі і лише зимою в хокей ставав в «рамку». А коли вже прийшов на перше офіційне заняття в ДЮСШ, після вправ та розминки, почали грати у двохсторонку, а воротарів не було. Маючи невеликий досвід, я взяв на себе цю функцію. І вже через тиждень ходив на окремі тренування для голкіперів, які проводив Бугайов Вадим. З тих пір і штанги для мене стали найкращими друзями)))). Випадок, який визначив мою позицію на футбольному полі.

8. Давай зразу розберемося - пішов в ДЮСШ чи ДЮСК (до Лейбовичів)?


Трохи сплутав, вибачаюсь, ДЮСК (до Лейбовичів). Або вже старий, або давно це було)))).

9. Знаючі люди так і кажуть : " старість - не радість"))) Перепитав, бо в нас десятками років було два осередки дитячого футболу. І щоб нікого без причини не образити.... Які яскраві спогади з дитячого, юнацького футболу? Хто з тобою розпочинав і згодом грав ?

Спогади дуже приємні. Вражала масовість юнаків, яка грала у футбол. А це і першість серед шкіл, районів м.Умані, обласні та всеукраїнські змагання. Був великий дефіцит в інвентарі. З приводу тих, хто розпочинав зі мною, можу відмітити братів Дзиг - Саша та Юра. Великий внесок в мою воротарську кар’єру вніс мій теперішній кум - Московський Артем. Саме на грі якого я виріс і завжди захоплююсь його діями. Навіть конкуренція з ним у футболі, це важливо, давала змогу мені прогресувати. Більшість навиків навчив мене Артем, за що йому велика вдячність.

Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Перехід у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". Про Британію.
Артем Московський


10. Які найвагоміші досягнення, перемоги в дитячому, юнацькому футболі?


Хотів би відмітити такі, роки можу і не пам'ятати: чемпіон міста серед шкіл (11-та школа), майже завжди йшли в призерах дублюючого складу чемпіонату області, чемпіон області на приз «Шкіряний м'яч» (2000 чи 2001 рік), бронзовий призер чемпіонату України серед юнаків 85 р.н. в змагання по «Колосу» за м. Христинівка (доречі, тоді весь 1985р. юнаків м. Умань виступали за м. Христинівка - одноразово). Було дуже цікаво грати на першість України в першій групі і також один раз, нажаль, ми зіграли одне коло у вищій лізі, де грали з «Шахтарем», «Кривбасом», « Зіркою» (Кіровоград), «Россю» (Біла Церква) та «Таврією» (Сімферополь). В нас була кльова і сильна команда з юнаків 1985р.н. З 15 років нам вже довіряли місце в дорослій команді, за що дякую Володимиру та Олександру Лейбовичам. Було, одним словом, кльово.))))

11. Як стався в тебе перехід в дорослий футбол?

Дякуючи Лейбовичам. Вони ще юних гравців підпускали до дорослих. Грав матч з дубль, а потім на заміні за дорослих і при нагоді випускали мене. Потім поступово більше і більше хвилин мав ігрову практику.

12. Через це, на твою думку, тоді доросла команда не претендувала на призові місця в чемпіонаті області?

Думаю не тільки через це, хоча і підпускати молодих гравців це потрібно. Не вистачало злагодженого тренувального процесу, десь організації, десь і навіть інвентаря, можливо і більш професійних футболістів 2-3 чоловіка.

13. Ти застав кардинальні зміни на краще, коли збудували по суті новий чудовий стадіон, клуб "Іллічівець-Умань" став фінансуватися з Маріуполя. Що згадаєш про той період?


Дуже хороший період, новий супер стадіон, якого довго чекали. Команда боролася за нагороди в області. Виступала в аматорській лізі, де я теж мав змогу взяти участь, хоча був і дублером. Навіть весь матч зіграв в Одесі проти ФК «Іван». Новий тренер Лактіонов (Лактік, як ми на нього говорили ). Особливо було приємно грати на новенькому гарному полі, що саме більше запам'яталося.

Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Перехід у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". Про Британію.
Сергій Лактіонов


14. Чи привніс в клуб, команду щось новий тренер?


Звісно, це і нові вправи, і сам перебіг тренування, колосальну дисципліну, рівень аматорів, а то і вище був присутній. Відчувалося, що ми стаємо на щабель вище. Якщо брати інші питання, організаційні, то команда цим не займалася і навіть не думала. Мені сподобалося, точно. Хотів би відмітити, що це лише моя думка. З точки зору професіоналізма, було все на рівні.

15. Тоді виникає логічне питання - чому доросла команда так і не спромоглася бодай раз призером чемпіонату області стати чи вийти з підгрупи аматорів?

Рівень - це ще не результат, а шанс чогось добитися. Щоб досягти результату, треба пройти довгий шлях. Можна, звісно, запросити 18 гравців (приїжджих), які десь"пограли", заплатити великі кошти, але це теж не гарантує результат. Атмосфера в команді, відношення меценатів, колектив, підтримка один одного гравцями, 90% складу гравців місцевого виховання, 10% легіонерів, які віддаються грі, колективу, результату та мають дійсно високий рівень, ну і звісно час- все це теж важливо. Не буду уточнювати, але більшості цих факторів не було, на мою думку, що й було причиною таких результатів. Футбол - це не тільки гра на футбольному полі.

16. Паралельно з Уманню, практично одночасно, в Криму маріупольський металургійний комбінат почав фінансувати ще один футбольний клуб. Чи маєш думки - чому там пройшли шлях від стартових умов як у нас (рівень чемпіонату області) до першої ліги ПФЛ а в нас не сталося я так?

В 2005 році, ми навіть були в одній групі по аматорам та зустрічалися з ними. Тоді в Криму ми поступилися «Феніксу-Іллічівцю» 3:0. Про «Фенікс» я знав, але не цікавився структурою клубу. Думаю все ж таки правильне освоєння фінансів. Ну і звісно менеджмент, на відміну від уманського «Іллічівця». Це моя така думка((((.

17. Через якийсь час з Маріуполя фінансування стало зменшуватися. Ситуація стала погіршуватися. Результати теж. Що про той період згадаєш? Багато гравців розходилося по іншим командам. А ти?

В 2007 році в мене випала нагода поїхати на практику у Велику Британію на 6 місяців, якраз в літній період. Я випав на рік від футболу, тому деталей того часу навіть не згадаю. В 2006 році я все більше грав в основі. Це все що я можу сказати, нажаль.

18. А по поверненні з Британії що застав тут в місцевому футболі? Доречі, а під час перебування у Британії хоч якимось чином доторкнувся до футболу у родоначальників гри?

Після повернення грав за команду «Світ Меблів», яку тоді тренував Олександр Єжаченко, на першість Черкаської обл. Дуже важко було зрозуміти, що тоді відбувалося у футболі в м. Умань.
У Великобританії побував на легендарному Енфілді та його музеї, де вразило мене всі 5, на той час, кубків ліги чемпіонів. Просто шикарний музей. Також побував на Олд Трафорді та в його музеї - кубок Барклайз ліги, золота бутса Ван Ністелроя, особиста кімната музей з восковою фігурою легенди Манчестера Пітера Шмейхеля та його атрибути. Різні кубки та нагороди «Манчестер Юнайтед», речі гравців. Не встиг нажаль попасти на Стемфор Брідж. Час був прекрасний з точки зору екскурсій. Легендарні місця Бітлс, де вони починали, ну і звісно екскурсії в Ліверпулі, Бірмінгемі, Манчестері та Лондоні. Хотів попасти на АПЛ, але квитків майже не було. Якщо були, то коштували досить дорого, та з роботи не відпустили б. Час футбольних екскурсій і великих футбольних вражень, словами не передати.

19. Я так розумію, що нам до Британії з її футбольною культурою дуже далеко?

Покищо не досяжно, це точно.

Євген Прудиус. Частина перша. Перші кроки у футболі. Перехід у дорослий футбол у Лейбовичів. Чому не досяг максимум "Іллічівець-Умань". Про Британію.

Продовження буде...

Категорія: Новини / Чемпіонат області

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.