» » » Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".

Автор: Sobolenko від 24-03-2020, 21:29, подивилося: 487

0
Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".

Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
На гру!


...ПРОДОВЖЕННЯ

29. Тим приємніша і цінніша та наша перемога над такою командою наприкінці другого кола! На початку 2015-го були думки замахнутися вже на чемпіонство?

Звісно. За всі ці роки ми отримали неоціненний досвід. Не просто ми мали, а і повинні були боротися за чемпіонство. Настрій був - тільки вперед до вершини! І це розуміли і гравці, і керівництво і команда, як сім'я в цілому. Ми почували себе впевненими, досвідченими претендентами на золото, але зірок з неба не ловили, це точно)))).

30. Ну тоді розкажи про той сезон, про шлях до чемпіонства.

Одним з основних критерій, які допомогли стати чемпіоном, це все ж таки стабільність і незмінність складу. Ми втратили двох нападників на початку сезону - В. Швеця та М. Павленка. О. Єжаченку часу було мало на пошуки, відмовився виступати у нас по ходу сезону Бреус. Сезон провели яскраво. Кубок дещо розчарував, але ми свідомо зробили ставку на чемпіонат. Я думаю, наше бажання серед усіх команд було найбільше і Всевишній таки нас нагородив. Описувати всі матчі не буду, згадаю лише найважливіші Поразка від «Уманьферммашу» на початку першого кола та перемога над ними в другому колі. Найважливіший матч в Шполі, перемога 1:2, яка фактично відкрила шлях до чемпіонства. Ну і феєричний заключний матч чемпіонату проти «Нашої Ряби» 5-0, де до перемоги нас повів наш КЕП Д. Казанюк своїм фантастичним пострілом-голом. Та й всі голи були красиві, їх я називаю голами справжніх чемпіонів. Після матчу мали розмову з наддосвідченим черкащанином Є. Тарасенко, який сказав: «Вас зупинити було нереально, як би ми не хотіли» і привітав нас. Хотів би розповісти про те, що було і з неприємних моментів для мене, нажаль, в цьому 2015році. А саме про рішення керівництва запросити В. Єрошова до команди. Це, безумовно, підсилення досвідченим гравцем, уманчанином, якого я знаю з дитинства (ми грали разом в юнацькій лізі) і поважаю. Поважаю, звісно, і вибір керівництва. Але в мене є своя думка з приводу цього. Мене 100% підтримає і Артем Московський, тому що ми обговорювали з ним цю ситуацію. Як діяти ми розуміли, це повинно було бути на користь команди і якихось кардинальних рішень, ми не прийняли. Але розуміючи, що по позиції воротарів дорікань не було, принаймні нам цього не говорили. Так це фантастичне підсилення, але і ми старалися принести свою користь до цього чемпіонства, яку ми приносили всі попередні роки. Після цього ми змінилися. В мене травма, яка і до цього мені докучала, а потім взагалі не дала мені продовжити мої виступи в чемпіонаті області. Психологічно я розчарувався і навіть опустилися руки лікуватися для того, щоб знову грати у футбол. До цього я не вважав себе основним голкіпером, але боровся за основу завжди. І розумів, якщо помиляюсь шанс втрачаю. Підсилення! Згоден! Але б ми довели в 2015-му рік, впевнений, до чемпіонства теж. Можливо я і неправильно розумію, але це моя думка. Чесно кажучи, для мене це був рік і бажаного чемпіонства і фактично завершення моєї футбольної кар’єри. Ви одразу зрозумієте в подальшому, чому потім по нам були питання, я з травмою, а Артем з неоднозначним підходом в деяких моментах, у відношенні. Я його розумів так як ніхто, ми багато про це говорили, і підтримував тоді і підтримую завжди, як і він мене. Що прикро, те що ми однаково дивилися на цю ситуацію. Але зробили все для того, щоб нарешті «УТК» стало чемпіоном, ми собі це пообіцяли. Результати матчів того сезону та й інших, перебіг ігор, можна знайти, але радість від чемпіонства, не однозначні емоції протягом чемпіоната - не передаси словом. Це моя думка. «УТК» для мене завжди чемпіон!!! Ось такий був цей сезон.



Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
З Артемом Московським





31. Вийшло, що одночасно і велика радість від такого бажаного чемпіонства і сум від втрати місця в складі і по суті закінчення кар'єри... Контрастна суміш почуттів... Але ви з Артемом дійсно проявили максимальну шану і відданість команді - навіть попри "шкреботіння кішок на душі", ви жодним чином не хитнули човен своїми невдоволенням чи діями... А все того сезону йшло по тонкому і могло забракнути самого мізера до тої перемоги....

До бажаного чемпіонства ми йшли 4 сезони, наша відданість колективу, сім'ї, розуміння великої роботи, яку ми провели, просто не могло бути на другому плані, нижче наших особистих емоцій. В нас зла не було і не має і не могло бути. Ми команда, а команда це не один і не два чоловіки. Думаю, ми все зробили для цього. Прошу мене зрозуміти. Так, все йшло по мізеру і ми це розуміли. Разом ми сила.

Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
З роздягальні чемпіонів області 2015-го!

Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
Душ із шапнського тренеру золотої осіні 2015-го.

Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
"УТК-Ятрань" - чемпіона області 2015 року.

Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
Суперкубок області 2015-го їде на Уманщину!

Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
Нагородження 2015-го у заповненому будинку культури Умані!

32. Це дійсно достойно з вашого боку і дорогого вартує... Напевне тому і авторитет ви такий маєте...
В 2016-му команда вперше пробилася до фіналу обласного кубка, але при своїх уболівальниках в Умані програла... А згодом і в чемпіонаті на фініші без медалей залишилися... Щось пішло не так?


На мою думку так. Я тоді вже мало грав, в зв’язку з моєю травмою. І мені випала нагода спостерігати ситуацію як зовні так і в середині команди. Після феєричного 2015року всі, як правило, очікували від команди нових звитяг, але не склалося. Чому? На мою думку, це те, що з'явилося багато псевдо консультантів, радників. Багато хто хотів влізти в же готову і класну команду, були навіть і ті, що радувалися крізь зуби від поразок. Як би ми не старалися, але все ж таки це вплинуло на гру і результат. Хлопці хвилювалися за ці події, хоча цього не показували . Звісно це не основна причина, але вагома. Ці "люди", як ті коршуни, хотіли вклинитись в структуру. Та таким чином і вплинули на такий результат. Віддаю належне колективу «УТК» (команді, я наголошую, саме команді!), всі спроби тих "гріфів" виявились невдалими. Також ряд травм. Але це теж досвід, який, ще раз показав міць колективу. Після кожного піку, як не крути, настає спад, все залежить від того, як довго він продовжиться. Саме цей рік і показав, що команді потрібно і другу команду, яка б кувала кадри для першої. Що і сталося - «УТК» продовжило розвиватися і в цьому плані, а це ще один початок в історії клубу.

Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
"УТК-Ятрань" після завоювання суперкубка області у 2015-му


33. Згоден про тих "консультантів" і "доброзичливців". Досвід того безтрофейного 2016-го зокрема і в цьому питанні був дорогоцінним - пообрубували, ізолювали від цих "спеців" команду.
А ще які фактори вплинули на "відступ" в тому сезоні?


Думаю, що програш в фіналу кубку при своїх вболівальниках теж. Це було важко пережити. Хлопці більше хвилювалися не за втрату трофею, а саме за те, що це сталося в домашньому фіналі. Але це і показувало відданість вболівальникам. Дуже багато пропускали, ще один із факторів. Це мої думки, більше звісно знає тренер О. Єжаченко.

34. Неочікуваною особисто для тебе була зміна головного тренера команди по завершенні сезону?

Не просто неочікуваною - я до цих пір не розумію чому? Не думаю, що результат останнього 2016 року на це вплинув. Адже те, що створив О. Єжаченко, не тільки як тренер, просто оцінити не можливо. Головна заслуга цього проекту саме його. Можна перечислити багато плюсів, що він зробив для цього, а мінусів навіть і не має. Не знаю, як він сприйняв цю новину, думаю і навіть зараз за це хвилюється. Це був для нього удар, але так, як він нас вчив, після цього дров не наламав, а сміливо прийняв «УТК-2» і довів всім свій професіоналізм та витримку в цьому плані. Він був, є і буде одним із головних творців «УТК». І дякуючи О. Казанюку за те що зараз вони працюють в тандемі, Міхалич готує молодь, а Олександр Федорович її використовує, це теж важливо. Хочу звернутися до Міхалича: в той час всі хлопці за Вас хвилювалися і підтримували Вас, вони і зараз підтримують Вас, знайте про це, вони Вам дуже дякують за ВСЕ та завжди з Вами. Ні в якому разі, я ні в якому разі, не зменшую заслуги і Олександра Федоровича. Я хочу лише підтримати Міхалича і подякувати йому за все, що Він для мене зробив. ДЯКУЮ, МІХАЛИЧ, Ви найкращі))))

35. Тут можу додати лише наступне. Перше - банально-класичне у футболі. Перемагають гравці, а програють - тренери... Друге - із-за лаштунків колективних. Ще коли Олександр Казанюк переходив до "УТК" як гравець, Олександр Єжаченко в ближньому колі говорив, що "питання часу, коли Казанюк з його досвідом очолить команду тепличників і продовжить справу..." Хоча ні перше, ні друге не змягчує момент, коли доводиться поступитися місцем головного тренера.... Велике діло, що в клубі зберегли при цьому Єжаченка-тренера. І при цьому знову ж таки не можна не відмітити моменту, що інтереси клубу були поставлені вище за можливо особисте...

В цьому є сила і відданість команді, колективу, всі ми творимо це разом. Навіть поступаючись своїми амбіціям, за ради однієї мети - це дух, який є однією із складових для успішного розвитку та досягнення цілей, навіть не тільки у футболі. Це приклад і для молоді, які хочуть розвиватися і досягати успіхів у своїй футбольній кар'єрі, футбол - гра в колективі не тільки на футбольному полі 😉.


36. 2017-й і наступні роки ти вже з трибуни спостерігав і уболівав за першою командою тепличників. Але був в курсі всіх справ. Як ти охарактеризуєш розвиток подій у 2017 а за тим у 2018-му роках?

2017 рік був останній мій рік в аматорському футболі. Вже розуміючи про важкість травми, мені довелося грати за «УТК-2». Після чемпіонату я офіційно завершив свої виступи. Прикро(((( Але це так. Події у футбольному відрізку тих років були насиченими. Перш за все це зміна тренера в основної команди. Створення другої команди, доречі, важлива подія і я вважаю доцільна і корисна ідея, яка просилася останні роки. В перше я спробував себе в ролі коментатора. Сподобалось, є бажання продовжити. Дякую, Ігоре, за цю можливість. Я навіть зараз жартую про це: «Давно мені Леоненко, " великий експерт" казав, закінчуй і переходь в експерти)))))». « УТК- 2» дало змогу молодим гравцям тягнутися до основної команди, адаптуватися, та й це і резерв, без якого основній команді було б важко і, що дуже важливо, це місцеві молоді вихованці. А також давало змогу гравцям основної команди не втрачати ігровий тонус, які при цьому допомагали молодим і чомусь їх вчили. Зміна тренера, це точно не був шок для основи, але хлопці трохи хвилюватися, при тому за Міхалича тільки. Сприйняли вибір як належне і продовжили працювати, молодці, не втратили те що ми називаємо сім'я та не було цих закулісних розмов.
2018 рік - золотим не назву. Бо вся робота, яка була проведена з початку створення «УТК», дала цей требл! Всі вони заслуговували на це і важко працювали, щоб досягти цього результату. Це заслуга всіх, без виключення. Не помиляється і не досягає результату той, хто ні чого не робить. Це рік, який хлопці зробили самі золотим, викували своєю роботою цей результат. « УТК- 2» стало не просто другою командою, а частиною великої сім'ї. Про що тут говорити, треба про це писати, натякаю, Ігор Михайлович, але знаю, що ти все розумієш)))). Вболівати з боку важче, якщо ти пройшов через все це, рядовий вболівальник не зрозуміє цього.

37. Як було становлення другої нашої команди? В нас досвіду роботи з фарм-клубом не було. Як комплектувалася в перший свій сезон команда УТК-2? Які виникали проблеми?

Знаючи, Олександра Михайловича, йому було важко, з точки зору психології, він не показував свої хвилювання, з приводу зміни тренерів, але як професіонал взявся до роботи з «УТК-2». І, як завжди, вкладає в цю команду свою душу, ви результат бачте самі. Початок завжди важкий. Я маю на увазі комплектацію складу. Звісно розраховували на гравців з першої команди, дехто залишився з досвідчених гравців в «УТК-2», які допомагали молодим. Це Руслан Мельник, Богдан Авраменко та Артем Московський. Ми передавали дух і цінності великої сім'ї, що нам й вдалося. Декого Міхалич взяв з районного футболу. Були і, звісно, молоді з великими амбіціями, які рвалися в основу, але їм треба було пройти і цей шлях. Те, що передавали досвідчені гравці і брали молоді, дало свої результати в першій нашій грі. Ми довели всім, що ми є частиною проекту «УТК». Це гра на кубок проти міцного, вищолівого «Авангарду» з Монастирища. Багато скептиків просто в нас не вірили, але ми вже тоді були «УТК». Суперник нас закидав шапками, не налаштувався, от і поплатився. «УТК-2» увійшло в футбол Черкащини, відкривши двері впевнено і показали свої амбіції на майбутнє. В тій перемозі взяли участь і досвідчені і молоді гравці. Ті хто тоді були на трибуні, приємно здивувалися. І були звісно ті, які казали «все, вони програли» , а потім мали наглість говорити «молодці, ми в вас вірили». Гидко було їх слухати. З нами стали рахуватися, в першості області на нас налаштовувалися. Ми шукали свою гру. Це видно було по кількості нічиїх в першості. Ми будували колектив. Складнощі були, але посильні, коли ти працюєш в команді. Що й «УТК-2» й показало та довело всім, виборовши 2 чемпіонства, та підготувавши ряд гравців для основи. Чесно кажучи, я більше зараз підтримую молодих гравців з «УТК-2», їм ця підтримка важливіша. Зараз в другої команди просто класний, супер-колектив - сім'я, одним словом. Дух однозначно передався.


Інтервю після одного з перших матчів в історії «УТК-2»

38. В перший сезон в другій команді довелося шукати спільний знаменник, інтегрувати одночасно з кількох груп гравців - молодь для майбутнього першої команди; ветерани "УТК", що завершували кар'єру; гравці, що не отримували з тої чи іншої причини ігрової практики в першій команди; гравці районної команди Паланки, яким надали шанс. Важка "солянка". Перший рік дійсно пішов на адаптацію і здобуття досвіду роботи в режимі "фарм-клубу". Другий рік показав, що на шляху знайти "рецепт". А третій рік то власне підтвердив. Згоден з таким твердженням?


Євген Прудиус. Частина третя. Про чемпіонський для "УТК" 2015-й рік. Коли для колективного жертвуєш особистим. Про зміну тренера. Про "УТК-2".
В ролі капітана створеної команди "УТК-2"


Звісно згоден. Створення фарм-клубу це дуже важливо для довгострокового проекту «УТК». Якщо взяти професійні команди, то там це норма. Це і оновлення гравців, це і жива конкуренція, це і розвиток місцевого футболу, це стимул для юних гравців, це і варіація тактики. «УТК» йде в правильному напрямку і я дуже надіюсь, що це буде продовжуватися, адже результати є і будуть. Завдяки професіоналізму Єжаченка, йому вдалося поєднати всі ланки комплектації складу, об'єднати в одне ціле всіх гравців різного рівня, а саме головне адаптувати фарм-клуб під основну команду. Шлях створення вже позаду. Цей такий потрібний проект показав, що «УТК» на правильному шляху. Наш і місцевий, і районний футбол має багато талановитої молоді. « УТК-2» дає змогу молодим гравцям опинитися в основі і я впевнений, якщо якийсь професійний клуб зацікавиться одним із гравців, «УТК» чи «УТК-2», команда із задоволенням відпустити і підтримає такий варіант і гравця.

39. І в догонку по другій команді. Ветерани свою справу там робили і роблять - Артем Московський, ти, Богдан Авраменко, Руслан Мельник, Дмитро Казанюк, Дмитро Думенко та інші. В чому суть їхнього перебування в другій команді? Ато знаходяться знову ж таки критики, "консультанти" зі сторони, які докоряють перебуванню ветеранів у складі «УТК-2».... Розклади по поличкам їм.

Як кажуть "Собаки гавкають, а караван йде", хай собі квакають)))). Буду писати нашою кольоровою українською мовою, щоб вони, "консультанти", "критики" і "леоненки", розуміли))))). Сама гра триває десь дві години, а більшу частину часу команда перебуває на тренуванні, в дорозі, в спілкуванні поза футболом. І ось перше, чому саме присутність досвідчених гравців має місце, це те, що вони передають цінності, ідеологію сім'ї «УТК». Адже гра починається не з тренувань, а з колективу. По-друге, вони передають свій досвід молодим гравцям під час гри. По-третє, допомагають їм правильно використати та розвивати свої таланти. По-четверте, формування ігрової дисципліни та відповідальності за результат. По-п'яте, присутність досвідчених гравців під час гри додає впевненості молодим. Також дуже важливо присутність досвідчених гравців на кожній позиції. Шосте, це приклад, молодь вчиться на грі досвідчених, а якщо ще й перебувати поряд під час гри на полі, це просто неоціненний досвід. І сьоме, присутність досвідчених гравців, це своєрідний допоміжний міст до основної команди. Підсумовуючи, не тільки Олександр Михайлович готує молодь для основи, а ті самі досвідчені гравці йому в повній мірі допомагають, ось чому їх і залучають до другої команди і їхня присутність дуже важлива. Спілкуючись з молодими, вони завжди раді присутності таких гравців біля них.


ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ ДАЛІ...

Категорія: Новини / Чемпіонат області

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.