» » » Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.

Автор: Sobolenko від 25-03-2020, 18:34, подивилося: 467

0
Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди. Збірні від Євгена.

Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.


...Продовження

39. І в догонку по другій команді. Ветерани свою справу там робили і роблять - Артем Московський, ти, Богдан Авраменко, Руслан Мельник, Дмитро Казанюк, Дмитро Думенко та інші. В чому суть їхнього перебування в другій команді? Ато знаходяться знову ж таки критики, "консультанти" зі сторони, які докоряють перебуванню ветеранів у складі «УТК-2».... Розклади по поличкам їм.

Як кажуть "Собаки гавкають, а караван йде", хай собі квакають)))). Буду писати нашою кольоровою українською мовою, щоб вони, "консультанти", "критики" і "леоненки", розуміли))))). Сама гра триває десь дві години, а більшу частину часу команда перебуває на тренуванні, в дорозі, в спілкуванні поза футболом. І ось перше, чому саме присутність досвідчених гравців має місце, це те, що вони передають цінності, ідеологію сім'ї «УТК». Адже гра починається не з тренувань, а з колективу. По-друге, вони передають свій досвід молодим гравцям під час гри. По-третє, допомагають їм правильно використати та розвивати свої таланти. По-четверте, формування ігрової дисципліни та відповідальності за результат. По-п'яте, присутність досвідчених гравців під час гри додає впевненості молодим. Також дуже важливо присутність досвідчених гравців на кожній позиції. Шосте, це приклад, молодь вчиться на грі досвідчених, а якщо ще й перебувати поряд під час гри на полі, це просто неоціненний досвід. І сьоме, присутність досвідчених гравців, це своєрідний допоміжний міст до основної команди. Підсумовуючи, не тільки Олександр Михайлович готує молодь для основи, а ті самі досвідчені гравці йому в повній мірі допомагають, ось чому їх і залучають до другої команди і їхня присутність дуже важлива. Спілкуючись з молодими, вони завжди раді присутності таких гравців біля них.

40. Хто з молодих гравців не виправдав сподівань і хто навпаки - розвивається, прогресує і на кого розраховуєш як майбутнє першої команди?

Трохи з хвилюванням буду писати про тих, хто подавав надії, але так їх не виправдав поки. Можливо в іншій команді все в них вийде, надіюсь.
Розпочну з Єгора Казанюка. Згадую його дебют в «УТК-2», коли він неймовірним ударом забив гол в кубковому матчі «Авангарду» з Монастирища. Тоді в нього була іскра в очах, жага до гри, а тепер її не має. Не знаю чому. Це моя думка.
Влад Абрамочкін. Можливо навчання в іншому місті завадило прогресувати.
Олексій Вовкотруб і Сашко Кулик, які зараз в «Базисі». Можливо не розуміли, що конкуренція дає змогу прогресувати, і покинули «УТК-2».
Футболісти з району, яким банально не вистачає юнацької школи, але всі вони стараються та шанси є у всіх і завжди.
Олег Темчишин. Не знаю чому, але може боротися за основу. Щось йому заважає. Чи плани інші. Адже з Потаповим вони прийшли до команди разом. Рома вже давно гравець основи, а Олег щось поки ні. Не знаю і причини точної.
Олег (Кабан) Мельник. Може більше, нехай старається.
Артем Король в першому сезоні показав свої можливості і одразу на наступний став гравцем основи.
Євген Лут, за допомогою другої команди не втратив тонус гри, коли відновлювався після травми.
Лебедєв, який характеризується поки що нестабільністю, але друга команда допомагає теж бути в тонусі і відновлювати свої ігрові кондиції після травми.
Приємно здивували той же Артем Устенко (нагадує мені Валерія Дорошенка), Володя Решетило (набирається досвіду гри у воротах і дуже це видно, як прогресує). Ян Лісовий (який пройшов професійну юнацьку школу) вирізняється своєю класною грою.
Толік Любченко, якийсь чомусь поки не вірить в себе, теж заслуговує бути в основній команді. Але старається, молодець.
Хтось із них вже нюхнув пороху основи - це не просто так, а за їхні старання. Всі вони можуть і на них розраховують. Хочу повторитися, це моя думка особиста, образити не хочу ні кого. І те що, «УТК-2» - вдруге чемпіон, про щось це говорить.

Тоді в догонку до відповіді до питання 40. По всім точка зору, оцінка зрозуміла. Навіть більше - напевне, з більшістю згоден. Лише додам - той таки Олег Темчишин на мою думку помітно додав саме в останньому сезоні. Вирізнявся якраз стабільністю і класнішою грою, ніж в попередні роки. Можливо це "сорт вина, якому потрібен був час визріти"))) І по Толіку відмітив би якраз, що додав у впевненості і змужнів за останній рік.

Олег Темчишин, на мою думку, втратив багато коли вирішив пограти за ФК «Колос» з його рідного міста Чорнобай. Йому тоді говорили, що на нього розраховують в «УТК-2», але він зробив вибір і думаю трохи втратив. Там не отримував ігрової практики, що змусило вернутися назад до «УТК». І в 2019 році додав, стабільно граючи, повторюю - граючи. По Толіку теж відмітив би. А це все, наголошую і «УТК-2», фарм-клуб, який дуже необхідний.

41. Повернемося до першої команди "УТК". Після золотого дубля (а з другою командою, то доречно говорити і про требл) в 2018 році в підсумковій таблиці цього сезону команда зробила крок назад. Що про цей, 2019-й, рік скажеш?

Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.

2019 рік це ще один лист історії, який «УТК» перегорнув. Хтось думає, що невдало, хтось незадоволений, а хтось все прекрасно розуміє. Щиро підтримую Олександра Федоровича за його довгострокові погляди і те, що він омолоджує склад, використовуючи на повну фарм-клуб, даючи змогу молодим грати. Що й ми бачили цього сезону. А ви запитаєте за результат? А тут і виникає в мене запитання - а для кого що є результат - медалі чи місця, може робота на майбутнє результатом і є? Цей сезон ще раз показав, що «УТК» - це довгострокових проект. Дуже сподобалися молоді. Так, може десь і досвіду індивідуального не вистачило, але провели якісний чемпіонат, молодці одним словом, так тримати і на далі.

42. Навіть при помітних змінах в складі, омолодженні зокрема, "УТК" на протязі сезону боролися за чемпіонство. Десь не вистачило і фарту, десь і арбітраж був ну не так щоб об'єктивним. А десь далися і взнаки оці зміни в складі. Зміни з прицілом на майбутнє. Важливий момент, що в складі команди значно переважають місцеві гравці?

Ви зачепили для мене особисто дуже важливе питання - місцевих гравців в команді. Ні в якому разі не маю нічого проти іногородніх. Вони навіть і потрібні в деяких випадках та повинні бути на голову сильніші та відповідальні. Що протягом всіх років наші легіонери показували. Майже всі. Але в нас місто і район немаленькі, є юнацькі школи футболу, всі вони дивляться на дорослі команди. І якщо дорослі команди ігнорують місцевих вихованців, про який патріотизм за район чи місто можна запитувати в юнаків? А в деяких випадках і виникає висновок - навіщо прогресувати, якщо там грають легіонери. «УТК» є прикладом для юнаків, молодих. Всі знають - якщо когось із селекціонерів профі футболу зацікавить гравець з «УТК», то команда допоможе продовжити кар'єру далі, я впевнений. Юнаки тренуються і знають, що будуть грати в таких командах. В 2015 році ми довели, що можемо досягати успіху переважно зі своїми виконавцями. Я просто не розумів, коли останні роки ФК «Уманьферммаш» мав просто збірну команду центральної України. І де вони всі зараз?! Приїхали заробили і поїхали, все було по....., прикро((. Місцеві вихованці в команді «УТК» - це одна з ідей, яким живе команда. Одна з великих цілей сім'ї під назвою «УТК».

Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.

43. Повністю з тобою солідарний! Ти неодноразово згадуєш, що "УТК" ніколи не перешкоджає і не буде перешкоджати прогресу молоді до професійного футболу. І то чиста правда. Пам'ятаю, як сприяли переходу в профі Роману Гончаренку. Не заважали Миколі Чернишенку. Ще було кілька спроб наших гравців на переглядах. А тобі не прикро, що в самій Умані ніколи не було професійного клубу у відповідній лізі? Чого на твою думку того ніколи не було?

Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.
Заключний матч в складі тепличників Романа Гончаренка.


Цікаве запитання! Думаю, що багато і футболістів, і фанатів задавалися цим питання. На мою думку в нас є всі передумови, можливості - база, юнацькі команди, географічне розташування міста та району, футболісти, які б могли потягнути професійний футбол, тренера. Але профіфутбол - це певні витрати. Хоча і фінансування в нас теж є, тільки воно зосереджене по різних командах. Що я маю на увазі. Об’єднавшись, всі меценати змогли б потягнути ці фінансові вливання. Але для цього потрібно б було подолати свої особисті амбіції, про те, що не ти лише є президентом, чи власником, чи управляєш всією командою одноосібно. Такого великого, потужного, одного мецената, нажаль, не має. А про об'єднання всіх я навіть не знаю, чи була така спроба. Щодо вболівальників, то це ще одна причина, вагома, чому не маємо профіфутбол. А для КОГО? ХТО буде його дивитися? Якщо взяти нинішні справи, то що ми бачимо на трибунах, особливо коли в місті Умань грає одна із команд? А там нажаль ріденько, або дуже ріденько на трибунах... Район і місто футбольні, але негусто любителів футболу… Дуже прикро, що в нас так скудно підтримують КОРОЛЯ СПОРТУ. Це теж причина-для кого?(((((.

Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.


44. Вичерпно відповів. І я з тобою повністю згоден. Повністю від слова повністю....


Задам тоді два непростих питання по іншій сфері))) Зможеш назвати символічні збірні: а) з тих, з ким грав ти особисто за всю кар’єру; б) за історію "УТК"; в) футболу Уманщини загалом. ?


Версія яку не назве "Франс футбол", "Ґазета де ла спорт", "Таймс" і навіть ТК «Футбол»))))). Насправді ніколи не задумувався, тому дуже важко для мене. Це буде класична схема 4-4-2, де є останній захисник, а один із нападників відтягнутий.
А) Голкіпер - Єрошов В., пр.зах. - Казана Д., л.зах. - Гончаренко Р., передній зах. - Думенко Д., остан.зах. - Мельник Р., опорн.півзах. - Горобець В.(найулюбленішим мій гравець))), цен.півзах. - Казанюк О., пр. півзах. - Коломієць, лів. півзах. - Троян С. напад. - Іларіонов В., Дробушко Р.
Б) А.Московський, Р. Гончаренко, С.Троян,Д. Подколзін, Казанюк Д., Р. Потапов, С. Коломієць, Казанюк О., Є.Єжаченко, М. Павленко.
В) Бугайов В., Казанюк Д., Гончаренко, Дорошенко В., Єжаченко В., Горобець В., Казанюк О. Коломієць С., Троян С., Дробушко Р., Єжаченко О.
Роблю це вперше, ще не пробував себе в ролі аналітика, але сподобалось. Це моя така думка з приводу складів.

45. Думаю, що тобі довелося зосередитися, напружити пам'ять))) Ану давай тоді ще покопирсайся в пам'яті))) зараз рубрика "самий-самий"! Згадай самий яскравий матч в своїй кар'єрі, самий драматичний матч, самий незрозумілий, самий невдалий.

А згадати є що і погане, і невдале, і яскраве, і драматичне та класне.
Розпочну з самого незрозумілого матчу, в якому я пропустив гол від захисника, який стояв на своїй половині за 10 метрів від центральної лінії. Це матч за вихід у фінал ю-14 всеукраїнських змагань по "Колосу" в 1999р. Ми тоді грали за м. Христинівка проти «Дніпра – 85» в місті Скадовськ. Я грав у тих воротах, на яких я стояв спиною до моря. І вітер якраз був у море, дуже сильний. Захисник суперника в боротьбі запустив «свічку», чи бив, не згадаю, і вітром м'яч вертикально опустився в «дев'ятку». Я стояв на 11 метрах, але спроби мої дістати виявилися невдалим. Ми тоді програли 4-1, я отримав травму в тому матчі в кінцівці. За третє місце ми виграли і стали третьою командою в Україні, за що і отримали путівки до нашого Кримського табору "Артек", але це вже інша історія.
Самий невдалий - це був матч проти ФК «Тальне» в 2012 році, вдома. Це коли ми зіграли 2-2, вели гру до останніх хвилин, але я в першому голі невдало зіграв, а потім і в другому. Дякувати тоді Смілі, що вона втратила очки і ми залишилися на 1 місці у своїй групі на першість області. Я навіть тоді після матчу чи на наступний день зателефонував Казанюку О. за порадою в плані психології. Він допоміг, як досвідчена людина.
Самий драматичний, в позитивному плані, це був матч - перша гра «УТК-2» проти «Авангарду» з Монастирища на кубок Черкащини. Де ми перемогли і психологічно настроїли «УТК-2» на те, що вони можуть! Це був поштовх до теперішніх справ в «УТК-2». Це була важлива перемога, навіть не в плані турніру. Де ми в додатковий час виграли.
Як самий яскравий виділив би гру проти «Хіміка» черкаського. Ми грали на стадіоні Сокіл м. Умань, за команду «Іллічівець-Умань», результат 0-0.

Євген Прудиус. Частина четверта. Про молодь в "УТК-2". 2019-й - це крок не назад а вперед для "УТК"! Чому в Умані ніколи не було професійної команди.

ЗАКІНЧЕННЯ БУДЕ ДАЛІ...

Категорія: Новини / Чемпіонат області

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.