» » » Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»

Автор: Sobolenko від 15-12-2015, 23:39, подивилося: 1152

0

Перша частина інтервью



«В нас нарешті появився фланг…»

- В 2011-му ти повернулася у гру?

- Півзахисником повернулася. В команді вже були досвідченні Константінова, Боярова, Романів.


Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
"Ятрань" сезону 2011 року.

- І як тобі з ними було?

- Ми швидко знайшли спільну мову. Пам’ятаю, що Леся навіть видала – « в нас нарешті появився фланг!»

- Тебе Леся не напружувала розмовами на полі?

- Я навіть сама просила підказувати! Але вона до мене якраз мало говорила! А дехто даремно ображався. З часом це усвідомили. Та ж Віка Музика це згадує. Єдине, що Леся це на емоційних тонах все виговорювала. А тому подеколи і ображалися. Хоча по суті вони говорила вірні речі.
Катя Константинова була справжнім бійцем. Жаль. Що проблеми із зором їй дошкуляли.

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Леся Романів в фіналі першої ліги 2013 року.

- А Боярова?

- Нормально. Скажем так – агресивний боєць! Вона також повністю віддавалася і віддається грі. Але я її підказок не чула. Бо чула Лесю)))

«Футбол і міні-футбол – то абсолютно різні види спорту…»

- Далі був перехід до міні-футболу…

- В кінці 2011-го. Пам’ятаю, що коли зайшли у зал, то більше гріла лаву запасних. Бо все грала у великий футбол. А великий футбол і міні-футбол – то два абсолютно різних види спорту! І м’язи інші працюють, і тактика і т.д. І стала я сама над собою працювати. Багато аналізувала. Сидіти на лаві запасних не хотілося. Тому треба було щось робити. І пробилася до основного складу – це було значно веселіше і цікавіше аніж у запасі сидіти!

- Міні подобається?

- Для різноманітності то да. Але загалом мені більше до вподоби великий футбол. А це, повторюся, два різних види спорту. Під кінець більше стало подобатися. У нас стало явно краще виходити грати. Навіть несподівано стала капітаном.

- Чому це несподівано?

- Чомусь так. Приємно було мати таку оцінку від команди.

- У нас та капітанська пов’язка була немов якась «чорна мітка» …

- Було таке. Важко було зрозуміти що то було і чому то було. Я сама навіть побоювалася. Але загалом не сильно переймалася. Але капітанська повязка багато до чого зобов’язує. Велика відповідальність.

- Пам’ятаєш півфінали кубка України з Калушем?

- Та спробуй таке забути! Суддівство було – справжній цирк! Неймовірно було важко було через це. В Калуші нас просто «убили». Але ми змогли таки прорватися до свого фіналу України! І то багато чого варто! Дуже цінна перемога була!


Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
"Ятрань" - після історичного фіналу Кубку України з міні-футболу

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Афіша фіналу



- А які ще пам’ятні ігри були в міні?

- З Луганськом не забуду побоїще. Дуже неприємний осад залишився від їх хамства і брутальності. А так то ми вдома дуже пристойно грали. З усіма «бодалися». А ось на виїзді слабше грали. Хіба що з «Біличанкою» згадаю гру, коли вони до перерви нам так і не змогли забити. В Сумах ще яскрава гра вийшла. Я навіть приз кращого гравця в тій «бійні» отримала.
Нам, на мою думку, не вистачало якихось двох чоловік рівноцінних. Цього не вистачало команді, щоб зробити якісний крок вперед. Тому в мене у «Житлобуді-2» і трапився культурний шок – тут кадрового дефіциту немає! Мене особисто конкуренція стимулює.

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Наталія Боярова.



«Повернувся до вищої ліги зовсім інший колектив»

- В 2013-му «Ятрань» повернулася до великого футболу…

- Ми тоді весь турнір у першій лізі гарно на одному диханні відіграли. І лише у фіналі оступилися. І там нам лави запасних забракло. У того ж «Медика» вона просто довша виявилася. А ми ж їх в першому колі вдома 11:0 знищили! У нас з тим Івано-Франківськом якісь вічно проблеми були (в 2013-му на фінал першої ліги «Медик» з Моршина підсилився гравцями з Калуша, де розпалася команда).
Доречі, згадала ще одну пам’ятну гру. В 2008-му вдома проти «Нафтохіміка» з Калуша. То був чинний чемпіон України і готувався саме до ліги чемпіонів. Легіонерки у них були – американка, іспанка, ще хтось… А тут ми нічию вирвали! Яскравий матч вийшов на штучному полі!

- В 2014-му повернулися до вищої ліги… по суті це був новий колектив?

- Да, це був вже інший колектив. Залишилися по суті лише я, Музика, Боярова і Цикаленко. І то остання не застала вищої ліги 2008-2011 років.

- Як тобі закордонні легіонери?

- Затушевська дуже сподобалася. З першого тренування. Цикаленко змушена була поступитися місцем у воротах. Особливо сильно тоді провела Аня перше коло (І.С. – зараз Затушевська голкіпер національної збірної Молдови).

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Аня Затушевська

- А грузинки?

- Я побачила їх вперше у залі. Придивлялася. Для нас це було немов якийсь цирк – ми ж легіонером до цього не бачили! Але у обох якісь проблеми були. Толком не грали. З документами, трансферними. А взагалі дівчата дружелюбні були. Пам’ятаю, що вони добре все розуміли російською, але не хотіли нею розмовляти. Коли треба було, то могли прикинутися, що не розуміють)))
Арміне Хачатрян як гравець дуже сильний була. Але як Хачеріди – подекуди ризикнувши, могла і «привезти» команді момент.

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Арміне Хачатрян.

- А як тобі Мангасарян?

- Дуже технічний гравець і чудово бачила поле. Надзвичайно сильний гравець!

- А що скажеш про дончанок?

- Першою появилася у нас Катерина Ішутіна. Хороший гравець з дальньою передачею і ударом. В захисті вона мені більше подобалася. Вона звідти могла атаку розпочати довгою передачею.
Оля Авдєєва і Настя Вороніна теж сподобалися. Жаль, що травма Насті завадила торік.

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Катерина Ішутіна.

- Як зреагувала на виклик до національної збірної в 2014-му?

- Я сильно здивувалася. Я в молодіжці практично не грала через ту прикру травму коліна. Після зимової першості України 2014 року мене запросив тогочасний тренер збірної.

- І які були враження?

- Я тоді на тренуванні вперше побачила такий сильний підбір гравців. Я про більшість лише чула. А тут з ними поряд! Пекур, Дятел… Тепер я знаю куди і до чого рости! А прийняли мене дуже добре!


«Умань – мій другий дім, де я сформувалася як особистість.»

- З ким найбільше товаришувала в команді (мається на увазі "Ятрань"?)

- Взагалі у мене з усіма були гарні стосунки. Але так сталося ,що в "Ятрані" завжди змінювався склад гравців і тому в кожен період я знаходила собі товаришів, з якими і до цих пір підтримую дуже гарні стосунки! Це насамперед Наташа Аілінкій, Леся Романів, Віка Музика і сама маленька – це Ленчик Цикаленко)))) Немало і небагато,але мені і Їх вистачає))))

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Олена Цикаленко

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Вікторія Музика.

- Чи жалкуєш за тим, що опинилася в Умані?

- Не жалкую звісно - це мій другий дім. Я саме там сформувалася як особистість, так як знаходилась в період з 16 до 24 років.Отримала освіту, досвід який маю на цей момент в футболі, першу роботу і друзів.

- Чого "Ятрані" не вистачало, щоб піднятися вище?

- Вважаю, що не вистачало людей. Так було з самого початку. Майже завжди нам не вистачало людей на одразу декілька позицій, через що не складалося в грі. Не було достатньо на тренуваннях, деякі приііздили тільки на гру. А не вистачало,бо були завжди проблеми з фінансуванням. Але це моє бачення...

- Розкажи про свій новий досвід роботи з дітьми?

- Сподобалося працювати. Але дуже важко тренувати, як на мене, і заохочувати дітей до праці без певноіі цілі! Я маю на увазі без змагань. Було б не погано організувати хоча б декілька змагань. І дітям цікаво і тренерам легше.




«Батьки мій вибір сприйняли як належне…»


- Давай згадаємо наостанок про твою сім’ю.

- Батько – Петро Едуардович. Він завжди мене до спорту підштовхував. Він, мабуть, хотів, щоб я у бойових видах була. Навіть до секції карате відвів. Але не склалося. Після перших змагань ту секцію закрили. І я пішла у футбол. Батько не перешкоджав. Скажемо так – нейтрально ставився. Міг м’яча придбати.
Мама – Олена Сергіївна. Ну вона як мама - «Ну ти ж дівчинка!» Але до операції вона мене підтримувала. А ось після операції вона сильно переживала. Та я заявила – «Я своїх цілей досягну!». І мої батьки мій вибір сприйняли як належне.
В мене прадід був футболістом. І кажуть, що я в нього напевне пішла.
Моя сестра Юля Артьомова відома спортсменка. Штангістка. Майстер спорту міжнародного класу. Чотири роки готувалася до Олімпіади. 2012 в Лондоні. Але через травму не потрапила туди. І це її підкосило. Вона завершила спортивну кар’єру.

- Нікого не забули?

- Хочу згадати Женьку Крепостну… Її загибель була надзвичайно важкою для нас… Ми і на кладовищі часто по тому збиралися… Ми так і не усвідомили її втрату. Вона ж збиралася їхати до Німеччини. І ми собі сприймаємо, що Женька просто уїхала від нас…
А ще обов’язково маю згадати мою меншеньку сестру Лізу. Вона була і є для мене джерелом натхнення. І я часто тому не опускаю руки.

Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»
Женя Крепостна...
Анастасія Скориніна: «Батьки мій вибір сприйняли як належне…»





Умань. Грудень 2015 року.
Ігор Соболенко.


Даний матеріал - фрагмент книги про створення та життя жіночої футбольної команди "Ятрань", про всі проблеми, перемоги і поразки - багато чого ви ніколи більше ніде не прочитаєте... (скорочений варіант увійшов до двухтомника "Історія футболу Уманщини", що вже в стадії літературного редагування, а повний варіант буде опубліковано за ним окремо)

Категорія: Новини / Чемпіонат України

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.
Інформаційне повідомлення
Відвідувачі, які знаходяться в групі Гости, не можуть залишати коментарі в даній статті.