» » » Вікторія Музика: «Для мене навчання дуже важливе! Ми не знаємо скільки триватиме футбол.»

 
 
 
Найближчі матчі:
ФІНАЛ КУБКА ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ. 28 травня. 16-00. Стадіон "Уманьферммаш". "Базис" - "ЛНЗ-Лебедин"





Книгу "Історія футболу Уманщини. Книга перша. Від "Маккабі" до "УТК-Ятрань" бажаючі можуть придбати в Умані: в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни) а також у "ВІЗАВІ" (вулиця Тищика). Книга там присутня в твердій та мякій обкладинках. Бажаючі з інших міст можуть придбати звернувшись до автора (можна і укрпоштою і новою поштою).
У ПРОДАЖУ унікальний для нашої області довідник для уболівальника - "Гід по чемпіонату Черкаської області 2017". В ньому представлено всі команди, що планували грати в цьогорічному чемпіонаті (тобто з ватутінцями і командою Городища) - їх історію, статистику, історію і статистику зустрічей з усіма трьома командами Уманщини. Тобто прийшовши на будь-який матч чемпіонату області в Умані, Паланці чи Городецькому, ви будете максимально озброєні інформацією! Придбати можна буде лише в магазині "SOCCER.BIZ.UA" (на перехресті вулиць Європейської та Паркомуни). Саме "SOCCER.BIZ.UA" надрукував перший тираж видання. Наклад обмежений, поспішайте придбати. На матчах в Городецькому 9 та 12 травня запитуйте у Олександра Клімова




Вікторія Музика: «Для мене навчання дуже важливе! Ми не знаємо скільки триватиме футбол.»

Автор: Sobolenko від 4-01-2016, 00:28, подивилося: 1712

0 Вікторія Музика: «Для мене навчання дуже важливе! Ми не знаємо скільки триватиме футбол.»
Ігор Соболенко. 22 грудня 2015 року. (без дозволу і без посилання не дозволяеться передруковувати)


Вікторія Музика: «Для мене навчання дуже важливе! Ми не знаємо скільки триватиме футбол.»

Ранній переїзд далеко від батьків змусив мене стати самостійною

- Коли зацікавилася футболом і як це сталося? Це не таке банальне питання як для чоловіків-футболістів…

- В дуже ранньому віці це трапилося. Мені було лише 5 років як я полюбля спостерігати за тим, як грають хлопчаки в моєму дворі. І я до них приєдналася. Мені це сподобалося. В мене взагалі в дитинстві хлопчача компанія була. Це було в Херсоні, де я народилася.

- Розкажи про своїх батьків. Хто вони? Як вони ставилися до того, що ти займалася футболом? До того, що потрібно було з дому відпустити?

- Мої батьки дуже чудові люди! Дуже їх поважаю, люблю, і ,звісно, сумую за ними...
Коли я батькам сказала, що хочу займатися в секції футболу, то вони навіть не були здивовані.Аадже знають, що дуже полюбляю грати с друзями в цю гру... І підтримали мене навіть. Тату взагалі сподобалась ця ідея. Адже він сам по молодості грав в хокей. Мама звісно підтримала, але були "але"....Мама в мене фельдшер - і тому вона говорила мені, що це небезпечно, травматизм і все тому подібне...Але мені здалося, що я її переконала,і їй залишалося тільки підтримати мене. Вони за мене завжди! Переживали, вболівали, раділи, підтримували мене! Після кожного змагання мама лікувала мої синці, і хотіла все ж таки переконати мене змінити спорт. Але я вперта дівчинка, тому стояла на своєму! Не покину і все!))) з часом вона змирилася. Тато завжди розпитував як пройшли змагання чи то гра, і дуже радів за мене. Потім мені запропонували іншу команду, в іншому місті. Треба було прийняти рішеня не тільки мені, а й батькам... Як зараз пам'ятаю, довгі розмови з батьками, вагання и т.п. Боялися за мене...Але моя взяла!) я переконала батьків, вони мене підтримали. Аадже зрозуміли, що я взялася за цю справу серьезно.
Боялись , що я в такому віці почну гуляти, за навчання не думати, та й взагалі нічого робити не буду. Але я ім пообіцяла, що я буду хорошою дівчинкою… Ха-ха. .. Вони знають , що я дуже вперта, буду стояти на своєму. Тому переконати мене не можливо було! от і змирилися з цим рішенням! Вони завжди хотіли для мене кращого , тому і бажали для мене кращого!) Я думаю, що їх не підвела в цьому прийнятому рішенні!)на сьогоднішній день вони дуже пишаються мною, не тільки в футбольних успіхах ,а й взагалі в усьому!)

- А кого назвеш своїм першим тренером?

- Ми згодом переїхали жити до Шполи. В 5 класі до нас на урок фізкультури прийшов Віталі Миколайович Гончаренко. Він набирав дівчаток до секції футбольної. Мене це зацікавило. І я звісно пішла записуватися. На перших заняттях носилася з м’ячем, немов угоріла! А вже через пів року у нас були перші змагання. Це ще більше простимулювало. Потім були змагання у Гребінці та інші. Наш тренер возив часто. І нам було дуже цікаво! Вже в класі 6-му Віталій Миколайовичрозгледів, що я, мабуть, випереджаю однолітків. І вирішив перевести мене до групи старших дівчат. Щоб я прогресувала. Він тоді запропонував поїхати на якісь змагання з командою 1989-90 р.н. – Золотоверха, Литвиненко і інші. Я одна там така мала була. Памятаю, що організатори і судді тих змагань не хотіли мене таку малу до ігор допускати. Але умовили. То для мене було емоційно! Я там ще й забила щось… А по своєму віку ми командою 1994-го р.н. вигравали всі змагання, в яких грали. Але з часом дівчата уходили… А тренер мені запропонував спробувати свої сили відразу у вищій лізі серед дорослих. Мене багато куди тоді перетягували, запрошували. Я дуже вагалася. І тренер вважав, що ранувато ще остаточно виїджати. Навіть зі Словаччини після турніру там була пропозиція. Але то взагалі було дуже далеко від батьків!

- І опинилася в Дніпропетровську?

- Так. Кудзієва мене теж вже бачила і пропонувала грати у них. У вищій лізі в Дніпропетровську я і дебютувала. Дуже сподобалося. Емоції переповнювали. Страх, мандраж… Все – по іншому! Кудзієва хотіла мене повністю залишити в своїй команді. Але тут мій перший тренер Віталій Миколайович Гончаренко почав всталяти палки в колеса, заважаючи такому остаточному переходу. Але я сама відчувала, що дитячі змагання я вже переросла. І хотіла прогресувати далі. І я повністю пересварилася і з першим тренером та всім керівництвом у Шполі. Навіть довелося і зі школи переводитися, оскільки і там проблеми виникли.

- В школу до Дніпропетровська?

- Так. Жила я на квартирі. Дуже важко було. Потрібно було встигати і на тренування (інколи і двічі на день) і на навчання. І при цьому переміщатися по місту. Рано йшла з дому і пізно поверталася.

- А в клубі підтримували безпосередньо в навчанні?

- Колектив там був чудовий. Саме там я стала відчувати справжній смак гри. А ось навчання то були повністю моєю особистою проблемою. Клуб не мав зв’язків із гімназією, де янавчався.

- Очевидно, що важко було в такому віці…

- Переїзд до Дніпропетровська допоміг мені усвідомити, що я сама маю за себе думати. Це зробило мене самостійною. Але при цьому я вважаю, що то були питання директора клубу «Злагода». Влад його звати. Це не тренера Кудзієвої були питання (І.С – спірне твердження, як по мені то тренер зобов’язаний цікавитися всебічним розвитком молодих гравців). Прийшов час і цей директор просто зник десь із клубу. І Кудзієвій довелося багато чого потім розгрібати...


Вікторія Музика: «Для мене навчання дуже важливе! Ми не знаємо скільки триватиме футбол.»


Умань значно ближче до батьків і мене все тут влаштовувало. В жіночому колективі просто так не буває…

- В збірну не запрошували?

- Так я через сконцентрованість на міні-футболі так і не потрапила до збірних, куди запрошували. Тут знову В.М.Гончаренко був проти цього. Кудзієва не забороняла в принципі. Вона старалася більше переконати. Та я і сама побоювалася великого футболу.

- Як в Умані опинилася?

- Для участі в молодіжних іграх України ви запросили до своєї команди. Я дуже довго вагалася. Знову ж таки то були мої сумніви щодо великого футболу. Але поїхала. Захотілося спробувати чогось нового. Та і додому було значно ближче. І тут все як пішло! Памятаю, що у відборі програвали фавориту – Чернігову. 1:3 ближче до кінця матчу. І ми врятували ту гру! Я ще й третій гол забила! Ото емоції були!!! І команда прийняла як рідну. В Уманський колектив безболісно увійшла! Хоча мало часу на те було.

- І вирішила тут залишитися? Тебе ж не проти були тут бачити.

- Я стала вагатися – чи до Умані чи до Дніпропетровська… Велику роль відіграло те, що Умань значно ближче до Шполи, де мої батьки живуть. І я таки вирішила спробувати себе у великому футболі у вищій лізі. Та і кращі умови тут були. Мені тут подобалося. Хоча і тут проблеми виникали. З тим же таки навчанням в школі і здачею ЗНО. Та і не забувайте, що це жіночий футбол. Колектив нормальний. Але жіночий! Тут просто так не буває!

- Доречі, що то була за абсурдна історія із спробою втекти до знайомого тобі Дніпропетровська трійки гравців із «Ятрані»?

- Шевченко тоді запропонувала. Аілінкий і Кучерява повелися на це. Головне, що вони там, в Дніпропетровську, толком і не грали. Вони не швидкісні гравці були, що для міні-футболу важливо дуже. Та і не бачила Кудзієва у них якогось особливого бажання…

- Та і я їх взагалі не зрозумів… Саме головне – їх взагалі-то відпускали в Дніпропетровськ без проблем . Взимку, в міжсезоння у великому футболі, я не вбачав проблем, щоб гравці пограли в мін-футбол – і для практики, і підзаробити… А тут ціла каша заварилася!


- Можливо матеріальний мотив зіграв роль. В Умані взимку ігор не було і гравці не отримували платню. А там могли заплатити…

- Так відпускали б без проблем!

- А може інша мотивація, інший колектив, інше місто. Заколотилося тоді невідомо що і з чого!

- А потім сам «Ятрань» перейшла в міні…

- Дніпропетровськ продовжував мене кликати. Якщо чесно – то знову вагалася. Я сумнівалася до останнього, що «Ятрань» перейде до міні-футболу. Тут все ж дівчата однозначно більше для футболу підходили, більше в нього навчені були.

- І що остаточно схилило шальки терезів?

- Схилило навчання в педуніверситеті. Адже команда «Ятрань» тепер представляла і цей навчальний заклад. Та і в Умані все тепер було рідним. Не хотілося чергових змін. Я легко вливаюся в колектив. Але це завжди морально нелегко.

- Ну і не пожалкувала, що знову по суті вибрала «Ятрань»?

- Були свої нюанси. Не забуваємо – дівочий, жіночий колектив! І суперечки були і конфлікти… Що було то було. Перший період дуже важко було. Потрібно було підлаштовуватися… І в грі команди бували і програші і виграші…


Продовження буде...


Даний матеріал (без купюр) - фрагмент книги про створення та життя жіночої футбольної команди "Ятрань", про всі проблеми, перемоги і поразки - багато чого ви ніколи більше ніде не прочитаєте... (скорочений варіант увійшов до двухтомника "Історія футболу Уманщини", що вже в стадії літературного редагування, а повний варіант буде опубліковано за ним окремо)

Категорія: Новини / Чемпіонат України

Шановний відвідувачу, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.